- -
- 100%
- +
Иллюстратор Аліна Гуйтор
© Ростислав Чубар, 2019
© Аліна Гуйтор, иллюстрации, 2019
ISBN 978-5-4490-5194-3
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
У далекій далечині, в заобрійній країні у величезному замку жила—була собі одна маленька принцеса. Звали її Аря. На зріст принцеса була трохи вища за стіл, але мала поганий характер і ніхто, ні тато-король, ні матуся—королева
не могли змусити її їсти все, що було у неї в тарілці. Як не старалися кухарі,
які б смачні страви не готували вони принцесі, від неї чули тільки одне:
«Не хочу!»
«– НЕ ХОЧУ» – раз у раз лунало в замку.
«– НЕ ХОЧУ!» – кричала принцеса так, що у величезному буфеті, тужливо дзвеніли чашки.
«– НЕ ХОЧУ!» – І ложки підстрибували від несподіванки і перемішувалися з виделками.
– «Яка невихована дівчинка», – зітхали чашки.
– «Украй невихована», – погоджувались ложки.
І ось, через те, що принцеса погано їла, вона перестала рости.
Всі її подружки, давно вже були вищі за неї. Але принцеса, все одно за обідом ховала їжу за щокою, а потім таємно випльовувала її.
Минув рік, другий, третій, всі подружки принцеси вже давно закінчили Королівський дитячий садочок, і пішли вчитися до Королівської школи, а принцеса Аря так і залишалася маленькою…
…І ось, минуло 10 років, всі подружки давно стали дорослими і забули про маленьку принцесу, а вона так і залишалася на зріст, трохи вища за стіл, і щоб виглянути у вікно, їй доводилося просити короля, щоб він присунув важкий стілець ближче до вікна.
І одного разу, літнім днем, король сказав королеві:
– Наша донька вже доросла, вчора їй виповнилось 20 років! Досить з нею панькатися, нам потрібно терміново поїхати у відпустку! Збирай королівські валізи!
Король з королевою поїхали, а маленька принцеса залишилася одна, в своєму величезному замку. Захотіла принцеса попити соку, та не змогла дотягтися до буфетної полиці. Захотіла, крикнути у вікно, щоб хто-небудь прийшов до неї на допомогу, але їй не вистачило сил пересунути стілець. Сіла принцеса на підлогу і почала гірко плакати, і…
…І прокинулася!
«Ой, як добре, що це був тільки сон», – сказала собі принцеса Аря, —
«Від сьогодні я добре їстиму, доїдатиму все що у мене в тарілці і ніколи не ховатиму їжу за щокою».
З цього дня принцеса, почала добре їсти, почала рости і швидко наздогнала своїх подруг.
* * *
Сонне царство
Більш за все на світі, маленька принцеса Аря, любила вдень, грати зі своїми ляльками. Але хіба ж можна як слід награтися, якщо на найцікавішому місці, тебе укладають спати?
Тільки бувало, вона почне розчісувати ляльці волосся, або усаджувати ляльок пити чай, як мама, вже гукає з віконця:
– Аря, донечка, пора спати!
Аря терпіти не могла, спати вдень. Зазвичай, вона просто прикидалася сплячою.
– Ох доню доню, зітхала матуся-королева. От забере тебе з собою КІТ-СНОВИД!
Треба відзначити, що всі слухняні дівчатка заобрійного королівства після обіду завжди лягали спати і спали дуже міцненько, тому що знали: до дівчаток які не сплять, може завітати КІТ-СНОВИД. І забрати їх з собою у Сонне царство.
І лише принцеса Аря не бажала спати вдень. Як не вмовляла її королева,
як не просив король, Аря вперто дивилася в стелю, лежачи в своєму затишному ліжку.
Та ось одного разу, як завжди лежачи вдень в своєму ліжку, Аря почула дивний звук: «Пих—Пих—Пих» – лунало десь вдалечині. «Пих—Пих—Пих» – почулося за вікном, немов старий паровоз поволі підіймається на круту гору.
Дивно, подумала Аря, – поряд з нашим замком немає залізниці.
І не встигла вона до ладу, це обміркувати, як раптом «Пих—Пих—Пих» пролунало прямо в кімнаті, і вона побачила, що на кватирці сидить власною персоною КІТ-СНОВИД!
.
.
– Таак, це тии, таа дівчччинка, яккка не бажжжае спати вдень? – зашипів
– КІТ-СНОВИД. – А чччула, що я роблю з такими дівчатками?
Не встигла Аря, щось відповісти або покликати на допомогу,
як КІТ-СНОВИД, вигнув спину, підняв хвіст трубою, і, виблискуючи очима, зашипів, як старий паровозний казан:
– Підешшшшш зі мною, в моє Сонне царство, мні якраз там служжжниця потрібна!
У очах у Арі все закрутилося, зникло її м'якеньке ліжко, розтанули в повітрі стіни замку і опинилася принцеса Аря в самісінькому Сонному царстві, в будинку КОТА-СНОВИДА.
І довелося Арі стати служницею у КОТА-СНОВИДА
День і ніч вона мила підлоги та прала скатертини, чистила килими та вичісувала шерсть КОТА-СНОВИДА і не було у неї ні хвилинки спокою.
Але найстрашніше, що вона більше не могла заснути. Навіть вночі,
коли КІТ-СНОВИД, замикав її в темному льосі, вона ні на хвилинку не могла заснути. КІТ-СНОВИД в покарання повністю позбавив її сну. Всі ночі маленька принцеса Аря проводила, сидячи на холодній кам'яній підлозі, і гірко плакала.
Однієї ночі Аря, як завжди, сиділа в темному льосі і думала: – Ой, як добре мені було, колись в своєму ліжку, як тепло і затишно було в ньому спати. А які чудові сни я бачила, а зараз..». І сльози струмком полилися з очей принцеси…
І раптом, в тиші, вона чітко почула: – Пі-пі-пі, не плач дівчинка, я тобі допоможу.
– Хто ти? – запитала Аря.
– Я мишка. Колись я теж була дівчинкою і не любила спати вдень. І тоді, КІТ-СНОВИД забрав мене з собою і зробив своєю служницею. Я працювала дуже важко, але одного разу випадково розбила улюблену миску
– КОТА-СНОВИДА, він страшенно розлютився і перетворив мене на мишку, щоб з'їсти, але я змогла втекти і тепер живу у нірці і іноді краду хлібні скоринки з кухні.
– Але як же ти мені допоможеш, – запитала Аря, – адже ти така маленька?
– Якось у ночі, я почула, що КІТ-СНОВИД, щось муркоче собі під ніс уві сні. Пробравшись в його спальню я дізналася, що, дівчинка, яку КІТ-СНОВИД забрав до себе в Сонне царство має знайди і з'їсти лист чарівної трави Валеріани і тоді вона одразу ж опиниться удома.
– Але як же мені впізнати цю чарівну траву?
– А ти постеж за КОТ-СНОВИДОМ, дуже він цю травичку любить і як наїсться її, починає, пісні тягнути.
Наступного дня, Аря, прибираючи в саду, побачила, що в глибині саду росте травичка, яку полюбляє їсти КІТ-СНОВИД, і завжди, коли їсть, дивиться, щоб жодного листочка не залишилося. І ось одного разу, в іншому кінці саду, Аря побачила, що із землі виглядає крихітна стеблинка тієї самої, чарівної, трави Валеріани. Аря стала щодня, таємно, стежити за паростком, поливати його і одного ранку паросток випустив маленький листочок. Принцеса швидко зірвала його, поклала в рот і…
Опинилася в своєму замку, в своєму ліжку.
Король з королевою дуже зраділи поверненню дочки і влаштували великий королівський бал. А маленька принцеса Аря тепер завжди вдень лягала спати і спала міцно-міцно, щоб ніколи більше, не зустрітися з КОТОМ-СНОВИДОМ.
* * *
Зубна сімейка
Жила собі в роті у маленької принцеси Арі ціла зубна сімейка:
брати-зуби, всі як один красиві, рівні, білі. Працювали вони день у день, стежили, щоб маленька принцеса Аря, була сита і здорова. Старші брати кусали їжу, середні пережовували її та і молодші, хоча тільки-тільки з'явилися на світ, старалися щосили. Але головне, всі брати мріяли про те, що коли буде королівський бал, і маленька принцеса посміхнеться гостям, всі гості скажуть: «Яка чарівна усмішка у нашої принцеси!». Для того, щоб залишатися, білими, рівними і красивими, щодня, вранці і увечері, до братів приходила мудра тітонька Зубна Щітка.
Мудра тітонька Зубна Щітка, умивала їх після сну, чистила кожен зубок, знаходила будь-яку, хоч найменшу смітинку. Увечері вона готувала їх до сну, перевіряла, чи не захворів хто з них, чи не підхопив якусь інфекцію. Брати-зуби були дуже вдячні тітоньці Зубній Щітці за турботу і завжди з нетерпінням чекали на неї.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.