Науковий експеримент. Психологічна драма

СВІТЛАНА ІЛЬЇНА (з недовірою дивиться на Владислава Петровича). Невже правда, що ми й справді будемо приймати участь в науковому експерименті, як дорослі? І ми будемо жити в наземній космічній станції?

Всі питання припинилися одночасно. Учні, затамувавши подих, чекали відповіді. Олександр Леонідович подивився на принишклий клас. Він посміхнувся.

ОЛЕКСАНДР ЛЕОНІДОВИЧ. Дослідники-добровольці, дійсно, увесь час на протязі експерименту будуть жити в наземній станції. Члени екіпажу будуть задіяні в навчаннях по імітації міжпланетних космічних польотів. З пункту управління будуть стежити за роботою систем життєзабезпечення та інших важливих приладів научної станції. Можна сказати, що члени екіпажу «злітають» на Марс і назад, але… не залишаючи Землі в спеціально обладнаному експериментальному модулі. Як вже зауважив наш гість Владислав Петрович, експеримент триватиме, щонайменше, чотири місяці…

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Принаймні, ми так плануємо… А як воно вже вийде, подивимось з досвіду при проведенні наукового експерименту.

З задніх парт почулися вигуки.

ОЛЕГ ВОЛКОВ. Оце такої! Експеримент трватиме аж чотири місяці. Для мене – це забагато…

ВЛАД ІЩЕНКО. Нічого собі!!!

ЄВГЕН СПІЦИН. Ні!!! Я вже чомусь не хочу приймати участь в цьому експерименті.

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Так, згоден, це не мало. До того ж, експеримент буде проводитися в науково-експериментальному комплексі при повній ізоляції із зовнішнім світом.

Пауза. Всі мовчать.

ІВАН ВАСИЛЬЄВ (першим починає говорити). І що не можна буде навіть на вулицю вийти?

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Не можна.

АНДРІЙ ПЕТРИК. А мобільні телефони брати з собою можна?

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ (заперечно хитає головою). Ні.

Старшокласники зажурилися. Піднесений настрій враз зникає. Багатьом хлопцям та і дівчатам теж вже перехотілося брати участь в науковому експерименті.

ДМИТРО ПОПОВ (висловлює загальний настрій). Але зараз важко уявити життя сучасної людини без комп'ютера і мобільних телефонів.

ЮРІЙ ЧЕРНИХ. Якже обійтись без мобільних телефонів і Інтернету?! Так же не можна!

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. На жаль, хлопці, за умовою експерименту, мобільні телефони доведеться залишити вдома. Комп'ютери в нашій наземній станції будуть, але Інтернету не буде.

АНТОН ГУРОВ (розчаровано). Як погано, що не буде Інтернету! Як прикро!!! Я свого життя без комп'ютера та Інтернету не уявляю. Це ж не реально в сучасному світі. Хоча і це не головне. Мене лякає повна ізоляція. Не можна навіть буде вийти на вулицю… вийти в Інтернет… і це в наш час. Важкувато буде дослідникам.

ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. В цьому ти маєш рацію, Антоне… Але думаю, що в нас вистачить охочих прийняти участь в проекті «SIRIUS». Всього для участі в експерименті знадобиться шість чоловік.

«Всього шість чоловік», – луною пролетіло по класу.

АНТОН ГУРОВ (багатозначно киває головою). Ну ось!.. Я ж казав, все одно всі не помістяться.

АНДРІЙ ЛАНОВИЙ. Та почекай ти, Антоне, дай послухати, що говорять.