Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу

ПІСЛЯМОВА

Це дослідження з використанням екзистенціальної аналітики при рі-шенні педагогічних проблем можна вважати успішним, оскілки основне його завдання – виявлення характеру та результативності впливу дискурсу на існування частково вирішено. Складність пов’язана з тим, що дискурс, одночасно, є трансцендентним та іманентним, тобто, він підкоряє і породжується. Джерелом його своєрідності є сутність суб’єкта, з одного боку, з другого боку, положення справ. Тому основним завданням вихователя є створення таких дискурсивних ситуацій, в яких вихованець отримує можливість для розвитку, тобто реалізації того, що в ньому закладено.

Для виявленні сутності, як сукупності смислів існування, використовується екзистенціальна аналітика шляхом розгляду значень висловлювань. Не викликає сумніву, що перша сутність – це чеснота, необхідність володіння якою було показано ще Сократом. Завдання вихователя полягає в тому, що він допомагає сформувати її допомогою навмисного дискурсивного впливу. Для цього треба провокувати виникнення позитивних смислів існування. Це необхідно, оскільки при її відсутності вихованець не в змозі здійснити те, що в ньому закладено, оскільки не може правильно поставити цілі, визначити пріоритети, відповідно, вирішувати виникаючі проблеми. Наприклад, при наявності егоїзму неможлива продуктивна діяльність, оскільки вона регламентується інтересами тільки самого себе, тому допускає застосування насильства, яке передбачає покарання.

Сутність як сукупність смислів існування визначає своєрідність логіки існування, інакше кажучи, здійснення. Це випливає з відомого гегелівського положення, що існування – це явище сутності. Тому турбота про стан свідомості основне призначення вихователя. Мова йде не про свідомість як здатність до пізнання, а пізнавальної діяльності, що передбачає формування смислів, які приймаються у якості підстави існувавня. Тим більш, що логіка існування істотно змінюватися в залежності від своєрідності смислів, які виникають як результат виховного впливу.

Однією з головних завдань вихователя є організація цілеспрямованого дискурсивного впливу на формування моральних смислів існування. Са-ме для цього призначається критика дискурсу, іншими словами сказано-го. Це дозволяє виявити етичний кодекс, який представляє собою суку-ність норм і правил, які регулюють існування. Проблема в тому, що його зміст може визначатися не тільки позитивними, але і негативними цілями у тому числі деструктивними, які виправдовують вчинення насильства.

З допомогою екзистенціальної аналітики є можливість виявити, яким повинно бути виховання, відповідно, що треба розглядати як істинне, а що як помилкове, відповідно чого обґрунтовуються дії, рішення і вчинки. У залежності від своєрідності здійснення, можна виділити деспотичний, протестний, підданський, дискурс залежності та солідарності. Мета вихователя полягає в трансформації перших в останній, оскільки саме він є передумовою повноти самореалізації.

Слід мати на увазі, що характер впливу дискурсу на вихованця залежить від розташування в його просторі, в якому є позиції домінування і залежності, панування і підпорядкування, визнання та невизнання, які взаємно обумовлені. Місце присутності визначається в залежності від успішності навчальної діяльності, а також характеру позиціонування. У будь-якому випадку визначальне значення має оцінка, за допомогою якої вчитель має можливість як «підвищити», так і «зменшити» розта-шування вихованця у просторі дискурсу. Зазначимо, що оскільки «пони-ження» часто розглядається як «приниження», слід дуже обережно вико– ристовувати негативні оцінки, У молодших класах від оцінок слід взагалі відмовитися, а якщо вони використовуються, то потрібно забезпечити можливість їх виправлення в будь-яких обставинах. Це необхідно, щоб сформувати впевненість у собі та усвідомлення перспектив для самовдосконалення.

Вплив дискурсу можна пояснити тим, що смисли, які містяться у вис-ловлюваннях втілюються у переживаннях, а ті, в свою чергу, сприяють їх присвоєнню. Тому, щоб сформувати певні смисли, вихователь повинен спровокувати виникнення відповідних афектів. Саме тому необхідно мати уявлення про те, які смисли можуть виникнути при тих чи інших афектах. Слід мати на увазі, що афект радості сприяє формуванню оптимізму, впевненості та бажання творити, а суми – невпевненості та побоювання.

Дискурсивний тиск вихователя на вихованця в екзистенціальної праг-матиці розглядається як інтервенція. Її результативність залежить від своєрідності комунікативної позиції учасників дискурсу, від ступеня їх відкритості та закритості. При всіх позитивних властивостях, все ж слід визнати небезпеку необмеженої відкритості впливам ззовні, наприклад, у разі застосування дуже жорсткої інтервенції, за допомогою якої можна забезпечити високу дисципліну. Звернемо увагу, що характер інтервенції впливає не тільки на якість виконання навчальних завдань, але на відповідність моральним нормам шляхом схвалення або осуду. З допомогою її застосування можна управляти інтенцією свідомості та інтерпретацією. Слід мати на увазі, що реальність, яка створюється, не є даною і незмінною. Її своєрідність розрізняється залежно від особливостей її колорування в дискурсі. Вона залежить від того, які тони використовуються, теплі або холодні, що, відповідно, провокує виникнення тих чи інших смислів, тим самим формування сутності вихованця.

Логіка існування вихованця не може бути розкрити тільки за допомогою норм і правил формальної логіки, оскільки її правила встановлюються спочатку і повинні виконуватися, тоді як в екзистенціальної вони утворюються у процесі дискурсивної взаємодії. Вони визначають характер здійснення, відповідно, оцінку істинності вчинків, за допомогою використання положень тієї чи іншої етичної теорії. При розгляді існування вихованця також слід звернути увагу на модус і модальність його свідомості. При цьому приймая до увазі, що, якщо модус – це його стан, то модальність – можливості, які ним визначаються, використовуючи положення онтології Гайдеггера, можна сказати, що якщо екзистенція «страх» – це модус, то «страшить» – це модальність.

При дослідженні суперечностей формування модусу свідомості вихованця слід мати на увазі сартрівске трактування призначення ніщо, згідно з якого буття імпліцитно містить в собі заперечення. Тому вираження недовіри, засудження, критика, яке є в педагогічному дискурсі, можна вважати проявом ніщо, яке може бути спростовуванням недосконалості, що сприяє розвитку та формуванню моральності. Але, слід розуміти, що модус свідомості створюється в умовах дискурсивного взаємодії, коли вихованець, з одного боку, прагне до тотожності з вихователем, і, одночасно, не визнає його.

Не викликає сумніву, що від своєрідності етосу дискурсу залежить виникнення тих чи інших афектів, відповідно, як було з’ясовано, смислів існування. Це пояснюється тим, що дискурс, одночасно, є як трансцен-дентним, так іманентним утворенням. Тому виникнення переживань, від-повідно, формування смислів, може провокувати як сам суб’єкт, так і дис-курс. Безумовно, значення ролі дискурсу все ж другорядне, оскільки суб’єкт має здатність відкривати вихованця, вести його за собою. У цьому полягає феномен «крадіжки» іншого з Сартру. Але ця крадіжка не може призводити до його тотального підпорядкування і залежності, оскільки вихованець втрачає свою індивідуальність. Не можна також провокувати його протест і прояв свавілля. Тому вихователь знаходиться між цими двома безоднями, намагаючись їх уникнути. Проблема ще й у тому, що підпорядкування моральним вимогам може набувати утилітарного характеру, тобто вихованець виконує їх з метою отримання власної вигоди. До цього може призвести моралізування, мета якого полягає у виправданні застосування насильства по відношенню до вихованця «в ім’я блага». Тому дуже важливо розуміти протиріччя педагогічного дискурсу, тим більше що їх подолання забезпечує становлення особистості. Очевидно, що діалектика педагогічного дискурсу має суб’єктивний характер, а її своєрідність залежить від модусу свідомості суб’єкта виховання.

При її дослідженні дуже важливо мати на увазі обумовленість проти-річ, а саме, єдність визнання і критичного ставлення до вихованця, пози-тивності та негативності. Звернемо увагу, що вони не знімаються, а заєм-но обумовлені. У цьому контексті власне розвитком є заперечення мо-ральної недосконалості, а не їх усунення. Власне проявом діалектичних протиріч є ініціювання за допомогою трансмісії екзистенціального досвіду. Тим самим забезпечується відтворення та трансляція традицій в яких зосереджується моральний досвід. У цьому аспекті є актуальною кантівське трактування ініціювання як переходу можливого в необхідне. На цьому шляху вихователю доводиться натикатися на опір вихованця, який прагне бути незалежним, виконувати свої бажання без обмежень. Необхідно подолати цей опір і підвести до правильного розуміння свободи як повноти творчого здійснення.

Не визиває сумніву, що у дослідженнях з філософії педагогіці важливе значення має використання екзистенціальної аналітики. Вона дозволяє виявити протиріччя педагогічного дискурсу та з’ясувати шляхі їх подолання, для цього слід приймати до увазі своєрідність модусу свідомості та модальності присутності при здійсненні вихованого впливу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Передмова

Кант И. Сочинения в 6 томах / И. Кант. – М.: Мысль, 1963. Т. 1. Ч. 1. – 1963. – 543 с.

Маритен Ж. Краткий очерк о существовании и существующем/ Ж. Маритен // Проблема человека в западной философии. – М.: Прогресс, 1988. – С.229-260.

Платон. Собрание починений в 4-х т. – Т.1. / Платон. – М.: Мысль, 1990. – 860 с.

Сартр Ж.-П. Бытие и ничто / Ж. -П.Сартр. – М.: Республика, 2000. – 639.

Хайддеггер М. Бытие и время / М. Хайддеггер. – Харьков: Фолио, 2003. – 503 с.

РОЗДІЛ І. ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ПРАГМАТИКА

Від трансцендентальної до экзистенціальної прагматики

Кант И. Критика чистого разума / И. Кант [пер. с нем. Н. Лосского, сверен и отредактирован Ц. Г. Арзаканяном, М. И. Уткиным; прим. Ц. Г.Арзаканяна]. – М. : Эксмо, 2006. – 736 с.

Ницше Ф. Воля к власти. Опыт переоценки всех ценносей / Ф. Ницше [пер. с нем. Е. Герцык [и др.]]. – М. : Культурная Революция, 2005. – 880 с.

Сартр Ж.-П. Бытие и ничто. Опыт феноменологической онтологии / Ж.-П. Сартр [пер. с фр., предисл., примеч. В. И. Колядко]. – М. : Республика, 2000. – 639 с.

Сартр Ж.-П. Проблемы метода / Ж.-П. Сартр [пер. с фр. В. П. Гайдамака]. – М. : Прогресс, 1993. – 240 с.

Слотердайк П. Критика цинического разума / П. Слотердайк [перев. с нем. А. В. Перцева]. –Екатеринбург : Изд-во Урал, ун-та, 2001. – 584 с.

Фуко М. Воля к истине : по ту сторону знания, власти и сексуальности : работы разных лет / М. Фуко [пер. с франц.]. – М. : Касталь, 1996. – 448 с.

Фуко М. Интеллектуалы и власть: избранные политические статьи, выступления и интервью / М. Фуко [пер. с франц. С. Ч. Офертаса; под общей ред. В. П. Визгина и Б. М. Скуратова]. – М.: Праксис, 2002. – 384 с.

Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Ю. Хабермас [пер. с нем.; под ред. Д. В. Скляднева]. – Изд. 2. – СПб. : Наука, 2006. – 379 с.

Хабермас Ю. Расколотый Запад / Ю. Хабермас [пер. с нем. О. И. Величко, Е. Л. Петренко; науч. ред. Е. Л. Петренко ; ред. М. М. Беляев. – М. : Весь мир, 2008. – 192 с.

Хабермас Ю. Философский дискурс о модерне / Ю. Хабермас [пер. с нем.]. – М. : Весь Мир, 2003. —416 с.

Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер [пер. с нем. В. В. Бибихина]. – Харьков : Фолио, 2003. – 503 с.

Хайдеггер М. Время и бытие: статьи и выступления / М. Хайдеггер [сост., перев., вступ. ст., коммент. и указат. В. В. Бибихина. – М.: Республика, 1993. – 447 с.

Шеллинг Ф. В. Й. Сочинения в 2 т. Т. 1. / Ф. В. Й. Шеллинг. – М.: Мысль, 1987. – 637 с.

Обґрунтування логіки існування

Аристотель. Сочинения в четырех томах / Аристотель. – М.:  Мысль, 1978. – 688 с.

Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен. – М. : Прогресс, 1984. – 367 с.

Глазерсфельд Э. фон. Введение в радикальний конструктивизм / Э. фон Глазерсфельд Вестник Московского университета. – 2001. – №4. – С. 59-81. Серия «Философия»).

Гэлбрейт Дж. К. Зкономические теории и цели общества / Дж. К. Гэлбрейт. – М. : Прогресс, 1976. – 408 с.

Кизима В. В. Тоталлогия (философия обновлення) / В. В. Кизима. – К. : Парапан, 2005. – 272 с.

Луман Н. Социальные системи. Очерк общей теории / Н. Луман; [пер. с нем. И. Д. Газиева; под ред. Н. А. Головина]. – СПб. : Наука, 2007. – 643 с. – (Серия «Классики социологии»).

Маркс К. Немецкая идеология / К. Маркс, Ф. Знгельс. –М.: Политиздат, 1988. – 574 с.

Платон. Держава / Платон; [пер. з давньогрец. та комент. Д. Коваль]. – К. : Основи, 2005. – 355 с.

Сартр Ж.-П. Бытие и ничто: Опыт феноменологической онтологии / Ж.-П. Сартр; [пер. с фр. предисл. В. И. Колядко]. – М. : Республика, 2000. – 639 с.

Утопическое мышление [антология зарубежной литературы [пер. с англ., нем., франц. и др. и составл., предисл., и общ. ред. В. А. Чаликовой]. – М. : Прогресc, 1991. – 405 с.

Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек /Ф. Фукуяма [пер. с англ. МБ. Левина]. – ООО «Издательство АСТ : ЗАО НПП «Ермак», 2004. – 588 с.

Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер. – Харьков : Фолио, 2003. – 503 с.

Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия / Й. Шумпетер. – М. : Зкономика, 1995. – 540 с.

Топологія і екзистенціологія педагогічного дискурсу

Бердяев Н. А. Творчество и объективация. Опыт эсхатологической метафизики / Н. А. Бердяев. – М. : Экономпресс, 2000. – 298 с.

Волков О. Г. Вступ до екзистенціальної прагматики політичного дискурсу. Монографія / О. Г. Волков. – Мелітополь : ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2010. – 604 с.

– 

Габидуллина А. Р. Социо– и прагмалингвистические характеристики педагогического дискурса [Електронний ресурс] /  А. Р. Габидуллина.

– 

Режим доступу : http://lib.chdu.edu.ua/pdf/novitfilolog/11/105.pdf

Галинурова Г. И. Похвала как метод стимулирования в педагогическом дискурсе [Електронний ресурс] / Г. И. Галинулова, Н. Ш. Галлямова. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/6_PNI_2012/Pedagogica/5_101937.doc.htm

Ежова Т. В. К проблеме изучения педагогического дискурса / Т. В. Ежова // Вестник ОГУ. – 2006. – №2. – Т. 1. Гуманитарные науки [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://vestnik.osu.ru/2006_2/10.pdf.

Зоткина Л. В. Некоторые особенности педагогического дискурса (на материале произведения Шарлоты Бронте «Джейн Эйр» [Електронний ресурс] / Л. В. Зоткина. – Режим доступу: http://www.sgu/ru/files/notes/68119_doc.

Комаров С.В. «Топология субъективности» Ж. Делеза [Електронний ресурс] / С. В. Комаров. – Режим доступу: http://www.s-komarov.com/wp-content/files/__..doc

Кондрашина А. А. Педагогический дискурс: аксиологический стереотип и лингвокреативная практика учителя // Уральский филологический вестник. – 2012. – № 3. Язык. Система. Личность: Лингвистика креатива [Електронний ресурс] / А. А. Кондрашина. – Режим доступу: http://journals.uspu.ru/attachments/article/148/%D0%92%D0%95%D0%A1%D0%A2_3_23.PDF

Макогон Т. И. Топологические перспективы описания местных сообществ [Електронний ресурс] / Т. И. Макагон. – Режим доступу: http://teoria-practica.ru/-1-2013/philosophy/makogon.pdf

Макогон Т.И. Топология местных сообществ / Т.И. Макогон // Вестник Томского государственного университета. – 2013. – № 366. – С. 49-55.

Мерзляков А. В. Топология социального субъекта (герменевтический аспект): дис. … канд. филос. наук: 09.00.11 / А. В. Мерзляков. – М., 2003. – 142 с.

Олешков М. Ю. Моделирование коммуникативного процесса / М.Ю. Олешков. – Нижний Тагил : Нижнетагильская государственная социально-педагогическая академия, Уральский государственный педагогический университет, 2006. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oleshkov.info-tag.ru/odoc/47_.doc

Палагута В. И. На пути создания дискурсивной теории социального пространства / В.И. Палагута // Філософські проблеми гуманітарних наук (Збірка наукових праць) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.inf o-library.com.ua/books-text-11578.html

Полякова Наталья Борисовна. Конструирование дискурса власти : герменевтический аспект) : дис. … канд. филос. наук: 09.00.11 / Н. Б. Полякова. – Ижевск, 2003. – 143 с.

Разинов Ю. А. Экзистенциальная геометрия пути (к постановке вопроса) [Електронний ресурс] / Ю. А. Разинов. – Режим доступу : http://www.phil63.ru/files/001%20vest-10.doc

Савчук В. В. Топология дискурса: возможность выбора логических констант в организации пространства мира / В. В. Савчук, В. И. Разумов, И. А. Кребель. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://sociokosmos.ru/anthropotopos/Article/ 5_May_Sept/1_topology_discourse.doc

Сковорода Г. С. Повне зібрання творів: У 2 т. / Г.С.Сковорода. К.: Наукова думка, 1973. – Т.1. – 544 с.

Университет как центр культуропорождающего образования. Изменение форм коммуникации в учебном процессе / М. А. Гусаковский, Л. А. Ященко, С. В. Костюкевич и др.; под ред. М. А. Гусаковского. – Мн.: БГУ, 2004. – 279 с. – (Universitas).

Хайддеггер М. Бытие и время / М. Хайддеггер. – Харьков : Фолио, 2003. – 503 с.

Хоружий С. С. Конституция личности и идентичности в перспективе опыта древних и современных практик себя [Електронний ресурс] / С. С. Хоружий. – Режим доступу : http://www.synergia-isa.ru/lib/download/lib/024_Horuzhy_Firenze.doc

Черник В. Б. Фатические речевые жанры в педагогическом дискурсе и тексте урока: дис. … канд. филос. наук: 10.02.01 / В. Б. Черник. – Екатеринбург, 2012. – 196 с.

Шафер О. Б. Пространственность человеческого существования: экзистенциальное измерение. Дис. … канд. филос. наук: 09.00.01 / О. Б. Шафер. – Томск, 2008. – 141 с.

Щербинина Ю. В. Гармонизация педагогического дискурса: дис. … канд. филол. наук: 13.00.02 / Ю.В. Щербинина. – М., 2010. – 469 с.

Педагогічний дискурс як дискурс влади

1. Фуко М. Археология знання [пер. с фр., oбщ. ред. Бр. Левченко] / М. Фуко. – К. : Ника-Центр, 1996. – 208 с.

2.      Фуко М. Воля к знанню // Воля к истине: по ту сторону власти, знання и сексуальности. Работы разннх лет / М. Фуко. – М. : Касталь, 1996. – С. 97-111.

3.      Фуко М. Герменевтика субьекта: видержки из курса лекций в Коллеж де Франс (1982) / М. Фуко // Социо – Логос. – №1. – С. 60-94.

4.      Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарньк наук [пер. с фр., вступ, ст. Н. С. Автономовой] / М. Фуко. – М. : Прогресс, 1977. – 488с.

Этос дискурса

1. Волков А.Г. Прагматика политического текста / А.Г. Волков. – Запорожье : Просвіта, 2003. – 112 с.

2. Выготский Л.С. Психология искусства / Л.С. Выготский. – 3-е изд. – М. : Искусство, 1986. -583 с.

3. Гадамер Г.-Х. Актуальность прекрасного : Пер. нем. / Г.-Х. Гадамер. – М. : Искусство, 1991. – 367 с.

4. Горький М. Несвоевременные мысли: Заметки революции и культуре / М. Горький. – М. : Советский писатель, 1990. – 400 с.

5. Гуссерль Э. Собрание сочинений / Э. Гуссерль. – М. : Гнозис, 1994, Т.1 : Феноменология внутреннего сознания времени. – М.: Гнозис, 1994. – 162 с.

6. Декарт Р. Сочинения: В 2 т. Р. Декарт. – М. : Мысль, 1989. – Т.1. – 635 с.

7. Дидро Д. Сочинения: В 2 т. / Д. Дидро.– М. : Мысль, 1986. – Т.1. – 592 с.

8. Лосев А.Ф. Из ранних призведений / А.Ф. Лосев. – М. : Правда, 1990. – 656 с.

9. Уайтхед А.Н. Избранные работы по философии [пер. с англ.] / А.Н. Уайтхед. – М. : Прогресс, 1990. – 262 с.

10. Фуко М. Герменевтика субъекта // СОЦИО-ЛОГОС [пер с англ., нем., франц.] / М. Фуко. – М. : Прогресс, 1991. – С.284-314.

11. Шеллинг Ф. В. Й. Сочинения: В 2 т. / Ф. В. Й. Шеллинг. – М. : Мысль. – Т.1. – М.: Мысль, 1987. – 637 с.

12. Шестов Л. Апофеоз беспочвенности / Л. Шестов. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1991. – 216 с.

13. Шпет Г.Г. Сочинения / Г.Г. Шпет. – М. : Правда, 1989. – 608 с.

14. Шпет Г. Явление и смысл. Феноменология как основная наука и ее проблемы / Г.Г. Шпет. – Томск: ТНУ: 1996. – 192 с.

РОЗДІЛ ІІ. СУБ’ЄКТ ПЕДАГОГІЧНОГО ДИСКУРСУ

Екзистенціологія субєкта

Аристотель. Сочинения. В 4-х т. – Т.2. / Аристотель. – М. : Мысль, 1978. – 634.

Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальнмх интерпретаций / Л.Д. Бевзенко. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2002. – 437 с.

Бхаскар Р. Обшества // Социо-Логос / Р. Бхаскар. – М. : Прогресс, 1991. – С. 219-240.

Веблен Теория праздного класса / Веблен. – М. : Прогресс, 1984. – 367 с.

Вехи. Из глубины. – М. : Правда, 1991. – 607 с.

Глазерсфельд Э фон. Введения в радикальний конструктивизм / Э фон. Глазерсфельд // Вестник ‘эсковського университета. – Серия 7, Философия. – 2001. – № 4. – С. 59-81.

Гэлбрейт Дж. К. Экономические теории и цели общества / Дж. К. Гэлбрейт. – М. : Прогресс, 1976. – 608с.

Добронравова И. С. Синергетика : становление нелинейного мышления / И. С. Добронравова. – К. : Либедь, 1990. – 152 с.

Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. Підручник / А. М. Єрмоленко. – К. : Лібра, 1999. – 488 с.

Бунтующий человек / А. Камю. – М. : Политиздат, 1990. – 415 с.

Кизима В. В. Тоталлогия (философия обновления) / В. В.Кизима. – К. : Парапан, 2005. – 272 с.

Маркс К. Немецкая идеология/ К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Политиздат, 1988. – 574 с.

Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д. Норт. – М. : Центр эволюционной экономики, 1997. – 190 с.

Платон. Сочинения в 4-х т. – Т.3. / Платон. – М. :Мысль, 1993. – 618 с.

Сартр Ж.-П. Бытие и ничто: Опыт феноменологической онтологии / Ж.-П. Сартр. – М. : Республика, 2000. – 639 с.

Сорокин П. Социология революции / П. Сорокин. – М. : Астрель, 2008. – 784 с.

Спенсер Г. Опыты научные, политические и философские / Спенсер Г. – Мн. : Современный литератор, 1999. – 1408 с.

Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер. – Харьков : Фолио, 2003. – 503 с.

Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. Гештальт и действительность / О. Шпенглер. – М. : Эксмо, 2009. – 800 с.

Шумпетер. Й. Капитализм, социализм и демократия / Й. Шумпетер. – М. : Экономика, 1995. – 540 с.

7. Модус і модальність суб’єкта

Амонашвили Ш. Как любить детей / Ш.  Амонашвили. Основы гуманной педагогики. В 20 кн. – 2 кн. – М. : Амрита-Русь, 2012. – 352 с.

Ежова Т. В. К проблеме изучения педагогического дискурса / Т. В. Ежова // Вeстник Оренбургского государственного университета. – 2006. – №2. – Т.1. – С.52-56.

Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. – М. : Издательство ЛКИ, 2010. – 264 с.

Лейбниц Г. В. Ф. Сочинения в 4 томах: Т. I. / Г. В. Ф. Лейбниц. – М. : Мысль, 1982. – 636 с.

Макаров М. Л. Интерпретативный анализ дискурса в малой группе / М. Л. Макаров. – Тверь : Изд. Тверск, 1998. – 200 c.

Сартр Ж.-П. Бытие и ничто. Опыт феноменологической онтологии / Ж.-П.Сартр. – М. : АСТ, 2009. – 925 с.

Сартр Ж.-П. Первичное отношение к другому : любовь, язык, мазохизм / Ж.-П.Сартр // Проблемы человека в западной философии. – М. : Прогресс, 1988. – С.207-228.

Слышкин Г. Г. Лингвокультурные концепты прецедентных текстов / Г. Г. Слышкин. – М. : Academia, 2000. – 139 с.

Спиноза. Этика / Спиноза. – Мн. : Харвест, М. : АСТ, 2001. – 336 с.

Хайддеггер М. Бытие и время / М. Хайддеггер. – Харьков : Фолио, 2003. – 503 с.

8. Модус, модальність и афекти

Габермас Ю. Єдність розуму в різномайнітті його голосів // Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. –К. : Основи, 1999. – С. 255-286.

Декарт Р. Сочинения в 2-х т. / Р. Декарт. – Т.1.– М., 1989.

Камю А. Бунтующий человек / А. Камю. – М. : Проресс, 1990. – 415 с.

Сартр Ж.-П. Первичное отношение к другому: любовь, язык, мазохизм / Ж.-П. Сартр // Проблема человека в западной философии. – М: Прогресс, 1988. – с. 207-228.

Фройд 3. Вступ до психоаналізу / З. Фройд. – К.: Основи, 1998. – 709 с.

Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и материалы / М. Хайдеггер. – М.: Республика, 1993. – 448 с.

9. Осягнення сутності (пізнання себе)

Амонашвили Ш. Основы гуманной педагогики. Книга 2. Как любить детей. / Ш. Амонашвили. – М. : Амрита-Русь. – 352 с.

Аристотель. Сочинения в 4-х т. – Т.1. [ред. В. Ф. Асмус]. / Аристотель. – М. : Мысль, 1976. – 550 с.