- -
- 100%
- +
«Час – це Вічність, яка споглядає свої звершення».
Платон. «Діалоги».
Отже: ніщо так не розрізняє людей – аж до однолітків, – як час.
І не тільки, і не стільки тому, що одні старіють повільно і красиво, а інші – стрімко і бридко.
І навіть не тому, що ніхто не знає, кому і що «на роду написане»:
– Зозуля-зозуля! Скільки мені залишилося?
– Ку…
– Чому так ма…
Чи не про те мова.
Адже як сказав Мартін Гайдеґґер, «Тільки-но людина приходить в життя, вона відразу ж досить стара для того, щоб померти» (див. його «Буття і час»).
А про що ж тоді – питання?
А про те, що є люди – завжди сучасні, а є такі, хто ніколи не на часі.
Наприклад?
Звольте.
Приклад «прямої дії»: «Наш сучасник – Вільям Шекспір», – такою є назва книги Григорія Козинцева, написаної ним – перед тим, як, і для того, щоб – поставити і «зняти» свого «Гамлета» і свого ж «Короля Лір».
Приклад «зворотної дії»?
І це – будь ласка.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.