Політ крізь бурю

Микола Бажан

Издательство:

Автор

Серия:

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Метки:

Украинская литература,Украинская поэзия

Жанры:

зарубежная поэзия,зарубежная классика,стихи и поэзия,украинская литература,украинская поэзия

Книги этой серии:

Книжный блогЧитать новые статьи

Последние статьи блога

Как быстро выучить чеченский язык

Как быстро выучить тренд

Как легко выучить спряжение глаголов и исключения

Как легко выучить состав числа до 10

Аннотация

Читать онлайн

Cкачать на Литрес

-
100%
+

Пружнаста віхола —прудка підпора крилам.Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка.Як нудно пахне тулуб літакарозпеченим металом і мастилом!Як ухають, працюючи навзаводи,мотори!Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття.Брести крізь ніч,в морозній хузі плавати,нести моє малесеньке життя…Напружено, аж пальці побіліли,чіпляюсь за дюралієвий плинті прислухаюсь, як гребе під крилагустенну бурю працьовитий гвинт.Греби поглибше, далі й далі вгвинчуйдесяток тихих людських існуваньтуди,за пруг,за фронт,за бій,за грань,де кожен —сам, самітний, поєдинчий, —стрибне в ревіння, в хаос, в хлань.Це буде грань життя мого.Не знаю, —кінець чи грань?Мої сімнадцять літя в пам'яті квапливо проглядаю,печальний список бідочок і бід.Не бідкаюсь. Даремно. Ні до чого.Кому? Тобі, Іване Хомичу?От знов на мене він поглянув строго,немов почув, як гірко я мовчу.За мною слідом ти крізь отвір ступиш,за мною звалишся у прірву, в круговерть,заціпиш зуби,сталь кільця поцупиші трапиш в снігчи вгрузнеш в смерть.Ти зробиш все, як я,а може, навіть краще,хоч я – молодшай легше долечу,та ти пройшовтакі безжальні хащі,де вмерла б я, Іване Хомичу!Про мене знаєш більше, аніж кажеш.Неприязнь тліє нишком, наче трут.Вдивляєшся,чекаєш,міриш,важиш, —не вірить людям —твій щоденний труд.Я знаю це, і злюсь, і зневажаю,але убік очей не відведу,бо ні жаху, ні сумніву не маюперед лицем того, на що іду.Мене від спільного походу не відділитьні зір колючий,ні колючий дріт,і я зумію тілом власним втілитьтой досвід мій,який би міг знесилить,але став силою прожитих трудно літ, —їх темний подих розпачу опік,жалка образа відшмагала їх,у горлі згорбивсь,зщуливсь і знемігмоїх питань невикричаний крик.Дві тисячі сто дев'яносто днів, —і в кожен з них я входила, як в біль,немов крізь терня, дерлася крізь гнів.Дві тисячі сто дев'яносто днів, —і я не впала,й винесла звідтільнедоторканну кладь надій і почуттів,як здобуток моїх німих зусиль.Я – не сама,була я не самав своїй хитливій утлій самоті.Я бачила,що не сховає тьмавеликої просвітлості путі.Я бачила,я прагнула до них,прокладачів незміряних доріг,

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Купить и скачать всю книгу