Нотатки проповiдника

Передмова

На самому початку свого християнського шляху зіткнувся з протиріччями в Біблійних навчаннях. Я почав читати книги, написані християнськими авторами. І побачив, що скільки авторів книг, стільки й думок про Біблійні тексти, і висновки просто суперечили один одному. Мимоволі запитав: де ж думка Автора Біблії. Той, хто складав Біблійні тексти, невже писав настільки неоднозначно? Коли ми беремо до рук Біблію, нас ніхто не змушує ставати критиками написаного. Автор цих текстів має безмежний вік та досвід у будь-якій з дисциплін усіх наук, що існують у минулому, теперішньому та майбутньому. Критик вимірює якийсь твір відповідно до своїх знань і уявлень у певній галузі науки чи культури. Але як ти, як критик, можеш оцінити автора Біблії, який створив те, що ти вивчаєш? Я маю на увазі Всесвіт, з усіма його силами взаємодії речовини і тебе, «критика», в тому числі.

Для початку тобі, як читачеві Біблійних текстів, слід визначитися з твоїм ставленням до Автора Біблії. Хто він для тебе? Автор, якого ти зважуєш на терезах свого сприйняття і розуміння, або Вчитель, який знає і розуміє набагато більше, ніж будь-хто з тих, хто жив і на планеті Земля? Отже, якщо ти критик, то Біблія для тебе – не більше ніж художньо-історична книга, тексти давніх письменників. Якщо Автор для тебе Вчитель, то Біблія для тебе – Підручник. Твоє ставлення до Автора Біблії надалі змінить усе твоє життя та сприйняття того світу, в якому ти існуєш, хоч би яким він був. Але ніхто ніколи не залишався байдужим до Біблійних текстів.

Я наведу лише три тексти (їх набагато більше) з Біблії, де Бог говорить про Свою книгу.

"… і подано через Ангелів, рукою посередника. Але посередник за одного не буває, а Бог один". (Гал. 3:19-20) "Бог, що багато разів і багаторазово говорив здавна батькам у пророках". (Євр. 1:1)

"… знаючи насамперед те, що ніякого пророцтва в Писанні не можна дозволити самому собі. Бо ніколи пророцтво не вимовлялося з волі людської, але прорікали його святі Божі люди, будучи рухомі Духом Святим". (2 Петра 1:20-21) На основі цих текстів я бачу, що Бог один, а нас, людей, багато, що пророки писали під диктовку Бога свої книги, які згодом увійшли до зборів канонічних текстів. Біблію ще називають – Писання або Слово Боже, яким воно є. Пророків, що писали Біблію, налічують приблизно сорок людей, які жили у різні часи. Святе Письмо писали протягом 1500 років, приблизно від 1800 до 330 року до нашої ери.Біблія – це не мудрість старців, не філософські міркування, а Слово Боже. У цьому світлі Біблія – це не просто зібрання пророчих книг, а єдина книга, написана одним Автором.

Ставлення до Біблійних текстів.

Як Ісус ставився до Писань? Адже Ісус для нас, християн, є взірцем, еталоном ходіння за Богом та перед Богом. Ось кілька висловлювань Ісуса з текстів Нового заповіту. "Якщо Він назвав богами тих, до яких було слово Боже, і не може порушитися Писання" (Ів. 10:35). Для Ісуса Біблійні тексти були і залишаються незаперечними (аксіомою).

"Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтеся, не знаючи Писань, ані сили Божої…" (Матв. 22:29). Ісус також навчав, що Біблійні тексти та їх автор нерозривно пов'язані. "І почавши від Мойсея, з усіх пророків пояснював їм сказане про Нього в усьому Писанні" (Лк. 24:27). Він навчав своїх учнів, що Він, Ісус, є виконанням усіх пророцтв, записаних у Біблійних текстах.

Біблія, Священні тексти, Писання (це все одна і та сама книга), говорять про три основні істини: 1) про Бога, 2) про людину, 3) про взаємини між Богом і людиною. Все, що написано в Біблії, стосується або Бога, або людської сутності, або розкриваються відносини між Творцем і Його творінням.

Ісус ставився до Писань, як до непогрішного, непорушного Слова від Бога; Святе Письмо історично показує дії Бога на Землі серед людей; все Писання говорить про одну особистість – Ісуса Месії, нащадка царя Давида та Авраама, патріарха всього Ізраїльського народу, для якого були написані Закон, Писання і Пророки.

У законі Мойсеєвому є така заповідь:

"Недостатньо одного свідка проти будь-кого в якійсь вині, і в якомусь злочині, і в якомусь гріху, яким він згрішить: при словах двох свідків, або при словах трьох свідків відбудеться справа" (Повторення Закону 19:15). Також: "…при устах двох чи трьох свідків буде тверде всяке слово" (2 Коринф. 13:1).

Візьмемо це за основу для того, щоб розуміти та вивчати Біблійні тексти. Тобто, про що ми говоримо? Для того, щоб міркувати над будь-якою темою з Біблії, необхідно ґрунтуватися не менше, ніж на 2-х або 3-х уривках Біблії, які відносяться до теми, що вивчається. На підставі одного уривка Біблії, не можна робити будь-які висновки. “Релігія має бути логічною, наука має бути етичною”.

У цій книзі всі тексти написані з моїх проповідей про Бога і на основі мого вивчення Біблійних текстів. Якщо щось збігається з іншими авторами, це означає, що ми читаємо і вивчаємо одне джерело наших знань – Біблію, Святе Письмо.

Розділ 1

Початок твору та астрономія

книга Буття, перший розділ.

«На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший». (UKR Буття 1:1-5)

Написане в цих рядках Біблії виглядає, начебто, автор рядків знаходився на тому місці, де має бути Земля. І подальший опис створення Сонячної системи йде саме з цієї перспективи. Не з боку, щоб бачити всю Сонячну систему з нашою зіркою, а з точки де з'являлася наша планета. Висновок: Бог у видіннях (чи сновидіннях), Адаму показував як Він творив Землю і що на ній. Перший розділ Буття, написаний не Мойсеєм і навіть не Ноєм, що врятувався від всесвітнього Потопу. Опис творіння Землі було написано першою людиною Землі, Адамом.

Тому виникає таке питання: чому Сонце і зірки "з'явилися" тільки на 4-й день, адже рослини створені в 3-й день творіння, але без світла рослинність не зростатиме? Все створення нашої Сонячної системи відбувалося не спонтанним чином, а створювалося нашим Творцем для 3-ї планети від зірки. З самого початку нашу зірку "калібрував" Творець так, щоб вона була придатною для життя на Землі.

Чи не червоний карлик зі знищуючими все живе на планеті, своїми спалахами. Витяг із всесвітньої енциклопедії:

“Оскільки червоні карлики досить тьмяні, то ефективна земна орбіта має бути близькою до зірки. Але планета, розташована надто близько до зірки, стає постійно зверненою до неї однією стороною. Це явище називається приливним захопленням. Воно може викликати різницю температур у різних півкулях (нічній та денній), оскільки на денній півкулі завжди тепло (можливо – дуже спекотно), а на нічній температура може наближатися до абсолютного нуля. Щільна атмосфера, проте, могла б забезпечити деяке перенесення тепла на тіньову півкулю, але це, своєю чергою, викличе сильні урагани лінії переходу від освітленої боку до неосвітлюваної”.

У Буття, 1-му розділі, 4-му вірші написано: "…і побачив Бог світло, що він хороший". Сенс цих слів не в тому, що Бог жив у пітьмі і вперше побачив світло від зірки, і Йому стало добре від цього. Сенс у тому, що Творець, запалюючи нашу зірку, дав їй стільки речовини (від водню до заліза – 26 елементів), щоб вона була гарною для життя на Землі. Алілуйя Йому за це! Він «відкалібрував» Сонце під свій проект. Отже, перейдемо до відповіді питання. На 4-й день творіння акреційний диск навколо зірки розпорошився достатньо, щоб стало видно Сонце, Місяць та інші зірки. А світло було з першого дня творіння, але через щільність акреційного диска навколо зірки, у перші три дні творіння, світло не було прямим, а розсіяним. Рослинам все одно, яке світло, пряме або розсіяне, головне, щоб воно було. Зазвичай газова хмара складається приблизно на три чверті з водню і на чверть з гелію, до його складу також входить невелика кількість молекул води та вуглекислого газу. Якщо хмара досить щільна і холодна, під впливом сил гравітації вона починає стискатися, а енергія гравітації перетворюється на теплову енергію. При підвищенні температури хмари збільшується і тиск усередині нього. В результаті виникає взаємодія між силою гравітації, що змушує хмару стискатися, і тиском газу, що стримує цей процес. У міру стиснення зростають як тиск, так і температура в центральній частині хмари. У якийсь момент температура і тиск досягає такої величини, що водень перетворюється на гелій, а температура в центрі хмари стає значно вищою за мільйон градусів. Тиск зростає настільки, що процес стиснення припиняється. Так завершується формування нової зірки. Як правило, хмара газу ще й обертається, зрештою приймаючи форму диску. Молода зірка опиняється в центрі, а навколишній диск служить основою для формування планет. Диск зазнає ряду кардинальних змін: більша його частина “здувається” у простір випромінюванням молодої зірки, але найчастіше залишається певний обсяг газу та пилу для формування планетної системи. Саме так виникла наша Сонячна система. При створенні нашої Сонячної системи було багато водяної пари.

“…і Дух Божий гасав над водою” (Буття 1:2).

Апостол Петро, який не має наукових ступенів та телескопів для спостережень за зірками, пише у своєму посланні (2 Петра 3:5), що “на початку словом Божим небеса та земля складені з води та водою”. Червоні карлики набагато активніше Сонця (зірковий вітер таких зірок не набагато слабше, ніж у нашого Сонця). Дуже потужні сонячні спалахи в системі червоного карлика можуть бути згубними для життя на планеті. Магнітне поле планети могло б частково вирішити цю проблему, стаючи бар'єром для радіації, але у планет з приливним захопленням його в більшості випадків бути не може, тому що відсутність обертання планети означає також відсутність обертання ядра.

А також зірка не надто велика, щоб своєю яскравістю та зоряним вітром "здувати і випалювати" атмосферу. Апостол Петро не був астрономом, фізиком-ядерником або аматором астрономії. Він був звичайним рибалкою з невеликого села. Але він знався на освіті планетарних систем краще, ніж сучасні вчені у цій галузі. Петро був послідовником Христа, з відкритим серцем, і водій Духом Святого, чого бажаю і нинішнім “вченим”. Астрономічні спостереження та відкриття жодним чином не спростовують написане в Біблії, навпаки підтверджують і стверджують істинність Священні тексти.

У грудні 2020 року 400 астрономів і астрофізиків світу зібралися в Парижі, щоб обговорити сенсаційні результати досліджень Всесвіту, проведених інфрачервоним телескопом ISO. Він був запущений Європейським космічним агентством у 1995 році.

Телескоп показав, що приблизно половина зірок має планети, а в космосі – в будь-якій його частині – багато водяної пари. "Всесвіт буквально купається у воді", – здивовано констатував один із учасників Паризької конференції.

Прийнято вважати, що Земля на початку своєї освіти була схожа на кулю, що димить, з численними вулканами і всюди розтікалися потоки розпеченої розплавленої лави. Це хибне уявлення.

У нашій Сонячній системі знайдено багато об'єктів (астероїдів, супутників інших планет, а також самих планет), які наполовину або повністю складаються з води. Це говорить про те, що акреційний диск нашої майбутньої Сонячної системи містив велику кількість водяної пари. І при створенні Земля була схожа на великий "ком бруду", вкритий водою. Тяжкіші елементи і з'єднання кинулися до центру утворюючи ядро планети. Під дією сил гравітації і тиску ядро почало розжарюватися, виштовхуючи тиском, що створюється, більш щільні частини “бруду” на поверхню води утворюючи сушу. Таким чином усередині нашої планети утворилася велика кількість порожнин, що заповнюються тією ж водою. Під час Потопу саме ця вода заповнила всю поверхню Землі, знищивши всю флору і фауну.

"І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий. І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так. І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. І був вечір, і був ранок, день третій". (UKR Буття 1:6-13)

Вода була під атмосферою (океан) і над атмосферою (за межами лінії “Кармана” за атмосферою вище ста кілометрів), створюючи парниковий ефект. Тому на всій планеті була однакова температура, що трохи відрізнялася на полюсах і вершинах гір. Різниця становила ±15(?) градусів. Велика вологість на землі та в повітрі створювали ідеальні умови для всієї створеної флори.

Бурштин, скам'янілий смола дерев. У бурштині, крім дрібних комах, ще є бульбашки газу. Це атмосфера тих часів. За складом атмосфера складалася від 25% до 40% кисню. І не дивно, за таких тепличних умов рослинність була дуже рясна, як в екваторіальній зоні в даний час. І ще: коли Бог створив тварин, на початку вони не були м'ясоїдними. Всі харчувалися рослинністю, і лев та динозаври (дракони). Всю цю рослинність потрібно було оновлювати.

"І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так. І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре. І був вечір, і був ранок, день четвертий. І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі! І був вечір, і був ранок, день п'ятий. І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно. І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі! І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталоск. І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий". (UKR Буття 1:14-31) Дивний факт: коли Бог творив тварин – Він говорив (давав вказівки, як робити), а коли творив людину, ніде у Писаннях не написано, що Він говорив. Він був зайнятий, творячи своє відображення. Бог власноруч робив Свій образ та подобу. "Як Художник, бачив Себе, так і ліпив". Кожен із народжених людей на Землі є Його ексклюзивом. (Псал. 138:13)

Буття 2 розділ – "І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю". (UKR Буття 2:5,6) Ще один факт, який описує Біблія про початок створення: "…але пара піднімалася з землі і зрошувала все обличчя землі". Слово, яке перекладено як “пар”, позначає густий щільний водяний туман, який з'являвся перед сходом сонця. Все, що було на поверхні Землі, покривалося вологою. Через воду, що була над атмосферою, на Землі створювався парниковий ефект, внаслідок чого не було різких перепадів температур, отже, було зміни сезонів літо – зима. Атмосфера була рівномірно прогріта, зайва волога не збиралася в хмари, отже, не було дощів. Вологи землі і атмосфері було надміру для бурхливого розвитку всіх видів рослин. Зміна сезонів виникла після Потопу.

"…повсяк дня землі сіяння і жнива, холод і спека, літо і зима, як день і ніч не припиняться" (Буття 8:22). На острові Гренландія, який нині покритий багато метровим шаром льоду і снігу, на ділянках землі, що оголилися, знаходять скам'янілі пні червоного дерева. Це говорить про те, що клімат на всій Землі м'який, як пізня весна. На Землі не було зміни сезонів, не було пустель, піщаних та крижаних, рівень океанів був набагато нижчим. Зараз ми живемо на руїнах, колись прекрасного, Божого створіння – планета Земля. Умови були настільки хорошими, що до Потопу, людина жила понад дев'ятсот років. Тварини не ділилися на м'ясоїдних та травоїдних: усі були травоїдними. Москіти не кусалися, не пили кров. То був Рай. Землеробством можна було займатися цілий рік. Вся, ця зелена маса, що бурхливо зростала, вимагала оновлення, тому всі вживали в їжу зелень. Ніхто не помирав до гріхопадіння людини і в планах Бога не було смерті. Для нас смерть – це не природний процес. Великі тварини поїдали великі рослини, менше тварини – менші рослини. Великі зуби у динозаврів були призначені для пережовування деревини. Ви бачили, які зуби у дробарок на паперовому комбінаті? Ведмідь панда має потужні щелепи, ікла та зуби, такі ж, як у його побратимів – інших різновидів ведмедів. Але він харчується виключно травою – бамбуком.

Розділ 2

Перші люди на Землі

У Біблії Бог говорить про те, що спочатку Він створив зірку, на ім'я Сонце, потім планету "з води та водою" придатну для життя, дав з'явитися суші, зробив на ній рослини, тварин, риб, птахів. І під кінець Свого творіння створив людину за образом і подобою Своєму. Людина зовні схожа на деяких тварин, але людина не відноситься до будь-якого класу або виду тварин. Людина – це окрема від решти тваринного світу істота. Жодна тварина ніколи не створювала жертовника чи будівлі для поклоніння комусь чи чомусь. Це говорить про потребу людини у духовній сфері. У тваринного світу, ні в кого з його видів та сімейств немає такої потреби.

Біблія нам відкриває, що людина – не лише фізична та душевна істота, а й духовна. Ми можемо оперувати у духовному світі. Третій розділ книги Буття описує події, які не піддаються опису науковими термінами. Розмова з Богом, два дерева, які не відрізнялися на вигляд один від одного, але одне несло прокляття, інше давало життя вічне. Обидва дерева були отруйними, та його плоди не отруювали організм. Між ними була духовна різниця. Жодна тварина не була образом і подобою Творця нашого світу. Людина відрізняється від усіх тварин, риб та птахів тим, що у нас, людей, крім тіла та психіки, є ще й дух, чого немає у всіх тварин. Світ, в якому ми живемо в загальному плані, ділиться на три основні складові, що взаємодіють один з одним. Духовний світ – з білейської теорії "початок всього"; душевний світ – своя самооцінка як особистості та комунікація з іншими особистостями; фізичний світ який ми через органи почуттів (зір, нюх, слух, смак та дотик) пізнаємо та взаємодіємо з ним.

Спробую коротко, наскільки це можливо, описати ці взаємодії. Людина як і її Бог-Твоєць взаємодіють у всіх трьох складових наш світ (духовні особистості в тілі), Богу – як причині всіх і всього, краще керувати всім, з духовного світу, ми люди – через Адама позбавлені такої привілеї, тому живемо на Землі позбавлені слави та сили Божої. Ангели в біблійному розумінні взаємодіють лише в духовній та душевній складових (духовні особистості без тіла). Є вірні Богові ангели, так само є й повсталі проти правління Бога ангели (біси), які все одно без волі Божої нічого робити не можуть. Тварини, птахи і плазуни взаємодіють у фізичній та душевній складах. Саме тому ми тварин бачимо і іноді розуміємо, а ангелів ми не бачимо, і ні як не можемо їх сприймати своїми органами почуттів, тільки через сновидіння і за нашим бажанням. У рослин лише тіло у фізичному світі.

Єва розмовляла зі змієм. До гріхопадіння люди розмовляли з тваринами та чули їхні відповіді. Тому що ще не були позбавлені слави Божої (Рим.3:23). Після гріха в Едемському саду людина перестала розуміти тварин. Духлюдини помер для спілкування з Богом. Людина добровільно віддала владу над собою тому, хто стояв за Змієм – занепалому ангелу, Люциферу. Без влади на Землі не існує, або ти – раб гріха і сам будеш відповідати за свої провини, або ти – раб Бога через Ісуса Христа для життя вічного з Ним.

"…бо всі згрішили і позбавлені слави Божої" (Рим. 3:23).

"Немає людини праведної на землі, яка б робила добро і не грішила б" (Еккл. 7:20). "Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому" (Рим. 6:23).

"Той, хто має Сина (Божия), має життя; Хто не має Сина Божого, не має життя" (1 Ів. 5:12).

Розділ 3

Віра в Бога

Віра в Бога сама по собі ні в кого не виникає. Втім, так само, як і у тварин. Жодне тварина в морі, на суші чи на небі ніколи не будувало місця для поклоніння Богові. Пророку Ісаї Бог каже: "Я відкрився тим, хто не запитує про Мене, Мене знайшли не шукали Мене" (Ісая 65:1). Саме початок віри людини у Бога починається з Едемського саду. Бог щодня до гріхопадіння людини розмовляв з нею. Розповідав людині, як Він створив наш Земний Дім. Віра Адама та Єви складалася зі стосунків зі своїм Творцем. Живучи в раю, перші люди не розуміли, що таке «добро і зло». Всі, до єдиної тварини, поїдали рослинність, а людині призначено в їжу було все насіння трави, кущів і дерев. Конкуренції не було, не треба було боятися, що людину хтось з'їсть чи вб'є. Погода була ідеальною: теплий, вологий клімат у всій Землі. Не було зміни сезонів. Одним словом, Рай.

Після спокуси і гріхопадіння людини, перше, що вона втратила, це спілкування з Богом. Усі фізичні поневіряння, які спіткали Адама та Єву, ні в яке порівняння не йшли з цією втратою. Але Бог пояснив, як відновити на деякий час спілкування. Овечка однорічна, без плями та пороку, на жертовнику – на цілопалення, на прощення гріхів, і шлях до спілкування з Ним тимчасово відкритий. У Адама та Єви народилися діти, яким батько пояснював, чому він кожного сьомого дня робив цілопалення. А також розповідав про те спілкування, яке було в нього з Богом до гріха. У 4-му розділі книги Буття (Початок) в останньому вірші написано: "…з того часу почали закликати Господнє ім'я". У багатьох місцях Писання говориться про покликання імені Господа (Бут. 12:8; Бут. 13:4; Бут. 21:33; Бут. 26:25; Бут. 33:20). Що це означає? При жертвопринесення "чистих" тварин збиралося все сімейство, і приносилися жертви за всіх. Співали пісні, прославляючи Бога, майже завжди відбувалося це з танцем. Такі свята робили регулярно до кінця синів Ізраїлю з Єгипту. Так само, до Потопу було два роди від Адама та Єви: рід Сифа – шанувальники Бога і рід Каїна – безбожники. Завдяки роду Сифа ми можемо зараз уявити – як Бог творив Небо і Землю, а також знаємо – що відбувалося з цивілізацією до Всесвітнього потопу. Після Потопу, який пережили лише вісім чоловік – Ной, його троє синів та їхні дружини. Дивний факт: у Ноя було три сини, а на Землі зараз живе три основні раси людей: негроїди, монголоїди та європеоїди. Відмінності лише зовнішні, але всі ми разом складаємо людську расу від одного предка – Адама. Це говорить про те, що до всесвітнього потопу була високорозвинена цивілізація, яка створила стійкі зміни в геномі людини, утворюючи настільки прекрасних і різних за зовнішністю людей. Біблія пише: "Ной народив трьох синів". Як ми знаємо, жоден Чоловік на Землі не може народжувати, у кожного чоловіка для народження дітей є "помічниця" – дружина. Вона народжує для свого чоловіка дітей. Тому, якщо в Біблії написано, що чоловік народив сина, це йдеться про виховання дитини в сім'ї. І не важливо, дитина народжена в сім'ї або прийнята з боку, чоловік відповідальний за дітей у своїй сім'ї. І так про Ноя: до п'ятисот років він не мав дітей. Не свідчить, що Ной у відсутності супутницю життя. Так само це говорить, що Ной був вірний своїй дружині протягом довгих століть, незважаючи на те, що ця сім'я не могла мати своїх дітей. Ми читаємо в Біблії, що у Ноя з'явилися всі троє синів в один рік, коли йому виповнилося п'ятсот років. І найімовірніше, це були прийомні діти. У Біблії ми читаємо, на час Ноя, людське суспільство "пило гріх як воду", і діти, прийняті Ноєм у свою сім'ю, були рятовані від тієї долі, на яку були народжені ці генетично змінені немовлята. Для Ноя, ці діти були рабами чи прикрасою, він ставився як люблячий батько до своїх дітей. Тому Бог визначив Ноя як "праведного в роді своєму", вірного своїй дружині і прийняв чужих змінених дітей як за своїх власних. Суспільство такої високорозвиненої цивілізації, де зрада своїй дружині не вважалася гріхом, і ставлення до штучно створених людей як до рабів та прикрас будинку. Для Ноя було огидним. Ісус сказав: "Але, як було за днів Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського" (Матв.24:37). І наша цивілізація повільно та вірно наближається до "стандартів" допотопного високорозвиненого грішного суспільства, яке за свої гріхи було змито водами потопу, як нечистоти у вбиральні, не дивлячись на наукові досягнення у всіх сферах наук та дисциплін. Бог – суддя і законодавець, а також власник Сонячної системи, в якій знаходиться наша планети. І Йому не байдуже, що ми, як суспільство робимо на Землі.