Традиційність. Збірка віршів

© Ольга Цанева, 2022

ISBN 978-5-0053-8071-5

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Традиціїї народу нашого

А ви чули? Чи ж знали?

Що таки розстають наші вороженьки,

Як роса на сонці…

І тоді мирно скрізь стало.

І добрим людям дадуть срібло.

А мовчунам золато.

Злодіям відкриється віконце…

А хто як може допоможе.

Бодай сиротинці.

У них батьків Бог забрав.

Живуть по одинці.

Так допоможіть в Україні кожній сиротинці.

Як зрівнять їхні достатки?

Чи то перемножить?

Чи розподілити поріну…

Чи то подарувати всим хорошую доленьку.

Щоб щасливішими стали, геть усі людоньки.

Ось чому на весні у лісі збираються молоді.

Дівчата вінки плитуть.

Потім танцюють.

Через вогнище плигають.

Один одного підтримують.

Так вони собі в житті пару вибирають.

Бо лише весною буйні трави зеленіють.

Квіти розквітають.

Аромат любові,

Кохання чистого в душі свої запускають.

Традиційне диво

Тече річка невеличка, повноводна.

Саксаганню зветься.

Вона себе наповнює, поповнює.

Джерельцями різними.

Великими.

Маленькими.

З русла на береги виходить.

Та кріз місто тече, в'ється поміж балками.

А бере початок вона,

Тай у Чьорному лісі.

Де гущавини великі.

Де виють вовки дикі.

Там живуть різнії звірі на волі.

Там життя- буття вирує.

Є там село, Боковенька зветься.

Землями гарними вона богата.

Як у всіх народів, і тут традиції мають :

Вони кожний рік, до нового року,

З жита «Дідуха" збирають.

Стрічками кольоровими.

Намистом червоним його прикрашають.

Бож не мали ялиночок,

У степу широкому.

В краю землеробів.

Але що маємо, те маємо.

Так себе й втішаемо.

Так вони говорять, жартують, посміхаються.

Рацію на все те життеву мають.

Наука козацька

Жили -були в Україні.

Різні герої…

Жили такі на Запорізькій Січі.

Козаками вільними, їх звали.

Так їх безсмертними нарікали.

Був собі такий козак, звали Мамай.

Який своїм мистецтвом весь світ завоював.

Дуже гарно чортів,

Та різну нечисть висміював…

Козацтво теє всі бої вигравало.

Цариці допомогало.

Країну прославляло, людей оберігало.

Бій вели швидко та вправно,

Неначе «гопака» танцювали.

Так вміння своє, традиційне застосовували.

Шаблями своїми гострими,

Ворогів,

Вправно без голів зоставляли.

Ось так в країні жили наші пращури…

Розгубили.

Позабували онуки всі науки…

І тепер збідніли.

Опустили руки.

І забули традиції…

Де ж тепер шукати, всесвітні,

З часом забуті,

Традиції,

Про українські бої козацькі.

Бабусені традиції

Чи дрімаємо.

Чи їмо.

Чи по-хаті ходимо.

Звідусіль, наче» міль»,

Традиції свої «точимо».

Що було в минулому…

Попілом.

Пилюкою припало.

Та й нам,

Нащадкам.

Майже нічого, тай не зосталось.

Бідолашні.

Маємо лише старий- старий одяг.

У музеях батьківщини.

І в скринях дубових.

Я пам'ятаю,

Бабуся мені розповідала, як понеділкувала.

Як на вечорницях, пару вибирала.

Була в неї солом'яна довга-довга коса.

То важлива дівоча краса.

Як її запрошували в танок- «гопачок».

Як нею милувався молодий козачок.

Як їй було важко панам служити…

Та як їй довелося війну пережити.

Свято «пасха»

А яка традиція :

Крашанки червоні.

Та калачі зі здобою.

Маємо свята "Пасха" називається.

Коли страчений Іісус Христос.

Знов до нас живим повертається…

Показати людям.

Що ми з вами вічні.

І ніхто не зможе нас знищити.

Душі в нас живії.

Тіло лише змінюється…

І на землі вічній.

Все це відбувається.

Щороку.

Коли свято "Пасхи" починається.

Червоні яєчки в кожнім будинку з'являються.

Тільки раз, традиція

Не збудується щастя.

На розлученнях.

Бо будується воно.

Лише на перших зарученах.

Коли світ і земля і душа, всі едині.

І маємо більше часу.

Для любові, кохання, та долі щасливої.

Коли ми молоді.

Коли ми закохані.

Коли наш час до верху заповнений.

У нас лінь не гостює.

Бо весь час ми працюємо.

І тоді в злагоді живемо.

Не палимо,

Не нюхаемо,

Алкоголь не вживаємо.

Отже без смутку життя проживаємо.

Будуть у нас підростать дітки- квітки.

Що радість в будинок приносять завжди.

Татка і матінку звеличають.

Дідуся та бабусю поважають.

Родичів не соромляться.

Та завжди в гурті бавляться.

Так і всі справи до краю доводяться.

Свободолюбивість

Свободолюбива жіночка.

Тое велика міночка.

Єнергія в неї бурлить.

Просто кипить.

Вона грайлива та мінлива.

Вона завжди така гарнюня та красива.

Як небесна хмарина.

Вся прекрасна.

Чиста.

Непідступна.

Хоч і вабить всіх та височінь.

А дістатись і не зможе.

Хоча б зробити їм і не лінь…

Така мила.

Така люба.

Та така далека.

Та така недосяжна.

Як відстань галактична.

Свободолюбива жіночка.

Гарніша ніж на небі зірочка.

Привабливіша.

А ніж у небі місяць золотий.

Тільки жаль, що він холодний такий.

Державні традиції

Держава наша.

Свободолюбива Україна.

Ніколи і не перед ким,

Не стояла на колінах.

Будь – то яка країна.

Будь – то яка держава.

Свої права.

Вподобання мала.

Має і тепер.

І свобода завжди біжить наперед.

Прославляли й прославляють.

Українці свою державу.

Через таких українців,

Отримали всесвітнюю славу.

Наш народ трудолюбивий.

Буде жити в розкоші.

Життя своє має шанувати.

Бо то найдорожче.

Українець не зможе прислуговувать.

Панам закордонним.

Бо вони завжди пихаті.

А ми люди простії.

Бажаем повагу.

Спорозуміння.

Та найкращу злагоду.

Гарна природа

Яка ж в Україні природа.

Грайлива.

Гарна.

Красива.

Гармонічна.

Та гарна-гарна.

Які стрімкі річки.

Гори.

Степи.

Полонини.

Кручі.

Та рівнини.

Та долини

Які дерева тисячолітні.

Столітні.

Осокори, що до неба височать.

Дуби, що могутністю стоять.

А берізки білі, кронами зеленими шелестять.

Скільки тих дерев.

Лісів.

Посадок, щой не зрахувать.

А поля широкії.

А поля безмежнії.

Колосками з зернятами, багатії.

Все для українців.

Все для нас.

Буде нагодований до схочу,

Народ український.

Має і скотинку, господар сільский.

Має молочко.

І сметанку.

І вершки.

Швидко підростають в селах-

Дітки.

Потім онучки.

Українська техніка працює справно.

Бо керують нею, українці вправно.

Дякую я Богові за Україну.

Я її рідную, вже ніколи не покину.

Все про Україну

Наймиліша Україна

Синьоока моя Україна.

Я з тобою навіки,

В твоему краю.

Моя рідна з прозорим небом.

Я тебе без міри люблю.

І тебе я ніколи не зраджу.

Ти як рідна ненька, для мене завжди.

І найкраща у світі, тепер я дізналась,

Ти.

Тільки ти.

Ти ні перед ким.

І ніколи.

Не схилила своєї голови.

Ти чудова моя доля.

Запам'ятаю я це назавжди.

Наймиліша моя Україна.

Бо другої такої в світі,

Немає ніде.

Була я в Європі…

Та пекуча туга, за душу бере.

І лину до тебе, я знову.

І знову…

Бо тут.

На Україні.

Найкраще життя моє.

12.04.2021 року

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.