- -
- 100%
- +
Глибокі борозни літ… І це – тоска… Куди сховаюсь від могил твоїх?
…А втім, добре: і штучні вона мала, та з часом повипадали з омети. А постать її прибила чвиря. Знаєте – чвиря на глухім шляху. Мороз коле скло, мережить скло.
Школа, клас…
До повіту – 60, до станції – 80.
Навкруги: глуш,
глуш,
глуш…
Це глибокий чатинник моєї несибірської тайги.
…Знаєте, милий друже, от мініатюрний фрагмент із забутої, розвіяної поеми «Азія».
«…В п'ятому віці – дикім і далекім – від Уральських хребтів, від Волзьких скель до тихих голубих вод Дунаю: гуни, сармати, германці… І вбив син Мундцука свого брата Бледу. Скажений Аттіла, король гуннів.
…Проходили віки. І прийшов глухий вік – XIV. І на невідомих азіятських верхів'ях підвелась грізна постать Темерлана…»
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Примітки
1
На глухім шляху. Вперше з'явилось у журналі «Шляхи мистецтва» (1923.– № 5). Згодом надруковане у збірці оповідань М. Хвильового «Осінь» (X., 1924) та окремим виданням у ДВУ 1925 р. Двічі у т. 1 Творів 1927-го і 1929 рр. Подаємо за останнім виданням.