Божевільна історія емансипації однієї Стейсі Адлер

Епізод 1. Божевільна нічка Стейсі Адлер

Нічний бар Детройта, міста зі своєю легендарною історією. Люди п'ють, веселяться, але серед десятків звичайних гостей є одна особлива дівчина: вона була дуже гарна і молода, у неї сірі очі, як туман на звивистій дорозі, які раз у раз блищали іскрами. Її біло-сіре волосся переливалося фіолетовим, рожевим і зеленим квітами, як веселка після дощу. На шиї вона мала чорне татуювання у вигляді товстого обруча з якимись малюнками на ньому. Ліва рука від плеча до ліктя була вкрита татуюванням, що нагадує різнокольорові квіти, що злилися в одне ціле. А від лівого плеча до центру грудей йшло татуювання у вигляді тонкої тріщини по обидва боки від якої були безформні, темні тату-плями. Вона одягалася дуже екстравагантно: чорний топ, який підкреслював її груди, і яскраві штани з купою ременів, що звисали з обох боків. На ногах у неї були яскраво-рожеві кеди, що виділялися на тлі решти одягу.

– Знаєте, хто такий Арлекін? Роль Арлекіна служити. Він нікчема без поводиря, і всім глибоко насрати на те, хто ми насправді. Я завжди була слухняною дівчинкою. Робила все, що хотів Томас, а він давав усе, чого хочу я.

Але тепер усе змінилося. Ми з Томасом порвали. Я більше не хочу бути його рабинею та іграшкою. Я хочу стати незалежною жінкою у Детройті. Хочу сама приймати рішення, обрати свій шлях, знайти в собі божевільну богиню!

Я знаю, що це буде не легко. Детройт – небезпечне місто, сповнене злочинності та насильства. Але мене не налякати. Я сильна та розумна дівчина. У мене є цілі та мрії, а не бажання бути Арлекіном.

Але коли обрізала кінці з Томасом, раптом дізнаюся, що купа народу хоче моєї смерті. Таке мені зовсім не подобається. Адже статус улюбленого сексу Томаса, робив мене недоторканною, я творила що завгодно, ніхто навіть пальцем тронути мене не смів, адже всі знали, що я під ним, а це вже загрожує побаченням з гробом, і новою пропискою, двома метрами під землею.

Однак настав час показати їм, що вони мають боятися мене.

Так Так! Боятися! Тому що я більше не та слабка дівчинка, яку він використав. Тепер я маю можливість помститися за всі його вчинки.

То що чуєте? Ви повинні мене боятися! Чи не Томаса! Мене! Бо я Стейсі, бляха, Адлер! Народжена прекрасною, народжена поганою, і трохи божевільною! І це мій шлях становлення незалежною жінкою!

***

– А ти можеш трахнути будь-якого чувака в цьому клубі? – спитала дівчина, що сиділа поруч із Стейсі за баром.

– Я не кожному даю! – відповіла Адлер. – Чоловіки в ряд встають щоб трахати мене, але я не іграшка для них, не так щоб потрахатись на одну ніч. Мене треба заслужити.

– Та в тебе проблеми з башкою, корона не тисне? – відповіла дівчина, що сиділа в барі. Стейсі недовго думала, взяла пляшку з бару, посміхнулася, і з розмаху вдарила свою співрозмовницю по голові. Натовп відразу ж осудливо подивився на екстравагантну дівчину.

– Все під контролем! – втрутився Бармен. – Міс Адлер, ця жінка вам заважала?

– Вона сказала, що маю проблеми з головою, – дівчина повела плечима. А по залі поповзли чутки: Це ж баба Томаса. Це вона. Стейсі Адлер… дівчина була зіркою.

Незважаючи на зірковий статус, вона з радістю взяла участь у чемпіонаті з літрболу із зеленою горілкою.

– Пий! ПИЙ! ПИЙ! ПИЙ! – кричали люди збоку. Стейсі випила шість порцій горілки. І в пориві пішла веселитися, сексуально кружляти на пілоні під запальну музику.

Однак за кілька хвилин запального танцю, міс Адлер відчула дивні пориви у животі. Зстрибнувши з жердини, дівчина, прикриваючи рота, штовхалася серед людей, як тільки вона побачила хлопця в кофті з капюшоном. «Зійде» – подумала Стейсі, трохи відтягла капюшон, як її знудило в нього.

Витерши рота, Стейсі повернулася до хлопця і стала перед ним.

– Ти такий крутий у цій кофті, – голос дівчини став дуже бархатистим і заманливим, – може це через каптур?

– Якщо сама Стейсі Адлер просить, то одягну, – дівчина відійшла в бік, а хлопець натягнув капюшон, як зараз вміст шлунка фатальної дівчини вилився на голову хлопцеві і за кофту, а вона засміялася.

– Ну ти мудодзвін! Бармен! Мені коктейлі!

З бару леді вийшла з тацею бухла, попиваючи відразу з багатьох трубочок. На вулиці дівчину осяяла супер ідея: «Та це ж шалено крута ідея!» адже вона побачила машину.

– Гей? – чоловік з радістю відкрив віконце, щоб побачити ближче незнайомку, яка покусувала губи, і практично залізла у вікно грудьми.

– Скільки? – обличчя дівчини змінилося, її прийняли за повію.

– Іди поцілую… – незнайомка ласкаво приваблювала водія, тільки він потягнувся до губ, Стейсі потягнулася до пояса, і різким, але елегантним рухом дістала керамбіт, всадивши його в шию незнайомцю. – Я Стейсі, бляха, Адлер! – відкинувши тіло на сусіднє крісло, власниця керамбіта сіла за кермо та поїхала до міської ратуші.

«Гівнюк» – подумала Стейсі, діставшись ратуші. До її ж успіху в машині було кілька балончиків фарби, серед них була рожева. Удачлива красуня забрала фарбу, залишила машину на потрібній позиції, пересадила труп на сидіння водія, відірвала з сорочки мерця шматок тканини поміщаючи його як гніт у бак, включила передачу, підпалила гніт, і як тільки поставила ногу на педаль газу, машина полетіла, а за мить вогонь дістався палива. Пролунав гучний вибух, а Стейсі гордо дивилася на власний витвір, насолоджуючись ним. Підкинувши балончик у руці, дівчина написала своє ім’я на асфальті, і додавши «Томасік соси хуй», розгорнулася і пішла.

– Стоп, стоп, стоп! Я, здається, бляха, все переплутала. Незрозуміло ж, що за Томас, і чому я можу творити будь-яку пиздоту у місті. Гаразд, почнемо у правильному порядку, ну чи поруч із порядком. Моя історія, тож починаю, бляха, де хочу!

Пролог. Історія кохання, і розставання Томаса Пейна та Стейсі Адлер

Нічний місяць світив у вікно, осяючи кабінет мера приглушеним світлом. Томас і Стейсі лежали на підлозі, один на одному, немов вони були одні у всесвіті, вловлювали аромати один одного. Томас провів носом від пупка дівчини, до підборіддя.

– У-х-ух, люблю твій запах… – він принюхався, – жасмин?

– Мої улюблені.

Стейсі була буйною і сильною жінкою, і Томас це не дуже подобалося. Вона відчувала кожен його дотик, особливо коли чоловік стиснув її груди.

– Може, знімеш його?

– Не час, – ласкаво відповіла дівчина, прибираючи руку коханого з грудей.

– Що таке? Я тебе більше не збуджую? – голий Томас став на повний зріст перед своєю дівчиною, яка все ще лежала на підлозі. – Ми вже два дні без сексу! – Стейсі підійшла до вікна, щоб подивитись на зірки в небі.

– Поглянь на небо, – вона вказала на сузір’я, – Велика Ведмедиця, дуже гарна, бачиш, зірочка на кінці блимає?

– Угу, – невдоволено відповів Томас.

– Це означає, що у Великої Ведмедиці тічка, – усміхнулася Стейсі.

– Та блядь, ти заїбала! Сьогодні місячні, що сука завтра буде? Профілактика? – дівчина підійшла до ліжка, на якому були її речі, одяглась і пішла до дверей.

– Ти що твориш? Зовсім в сосну в’їбалася?

– Тобі не в’їбала, – він різко схопив дівчину за руку, і притиснув до себе, – пусти мене! Я тобі тільки тіло? Дірка для твого члена? Відпусти мене! – у пориві злості Стейсі вдарила коліном чоловіка по яйцях.

– СУКА-А-А-А!!!

– Іди на хуй, їбанафт, – Томаса це не вразило, і він тримаючись однією рукою за місце удару, плюнув в обличчя своєї подруги, і стягнув з неї накидку. – Я зараз тобі покажу! Ти що бісишся, бо я жінка? Тому що тебе несподівано переміг хтось із вагіною? Якщо в тебе є пеніс, це ще не означає, що тебе боятимуться. Навпаки, може ти й самець, але якщо ти ще хоч раз гавкнеш, торкнешся, чи плюнеш мені в обличчя, я схоплю тебе за причиндали і видеру їх з м’ясом. Зрозумів? Я жінка, а не дірка! – розвернувшись, вона пішла, залишаючись тільки в облягаючих легінсах і чорному ліфчику.

– Ну да я психанула, але не шкодую про таке рішення. Мені набридло бути просто секс-іграшкою для нього. Я йому покажу, що мене треба поважати, що маю свою думку!

Пробираючись через нічні вулиці Детройта, дівчина була у сльозах. Вона порвала з хлопцем, якого кохала. Ось тільки її вбрання привертає зайву увагу з боку перехожих. Але як тільки, «нічний метелик» підходив ближче, всі одразу вибачалися, розуміючи, хто перед ними.

На порозі будинку, де Стейсі винаймала квартиру, її зустрів добродушний господар.

– Міс Адлер, все гаразд?

– Пиздець як гаразд, – вона обійняла чоловіка років сорока, – я порвала з цим йобаним виродком, йому потрібна була тільки моя… – господар перебив дівчину.

– Не треба, скажіть культурно.

– Він бачив у мені тільки вагіну на ніжках, – зітхнула Стейсі, – хочу свій улюблений бургер.

– Я принесу у вашу квартиру, тільки вдягніть бодай футболку, не треба в ліфчику ходити.

– Це містер Седлер, він дав мені квартиру, про яку навіть не знає мудила. Седлер єдиний, кому я можу довіряти.

Покуштувавши бургер, дівчина заснула прямо на дивані.

Пробудження рано-вранці було не найприємнішим, особливо після такої ночі. Єдиним порятунком для Стейсі став білий порошок, що вже був розсипаний на столі. «О-о-оу, дорогий чекав мене.», подумала вона, і знайшовши кредитку зробила кокаїнову доріжку, і засмоктала носом її в себе, шліфанула все це горілкою прямо з пляшки, і нові сили наповнили дівчину. Бляха, де ж він, тільки зараз вона не змогла знайти свій айфон.

– Пиздець, – зітхнула вона, зрозумівши, що смартфон залишився в накидці, яка, своєю чергою, залишилася в колишнього.

Стейсі взяла з собою почату пляшку горілки, і так швидко побігла сходами на перший поверх, що збила чоловіка на сходах.

– Дивись, куди преш стерво! – після цих слів чоловіка дівчина завмерла спиною до нього. – Що встала, думаєш, узяла горілку і все можна бухати пішла? – як тільки хлопець підійшов до неї впритул, жінка повернулася обличчям. – Я не знав, вибачте мені! – він дізнався, хто перед ним. А дівчина без емоційно підняла пляшку горілки і з усієї сили вдарила незнайомця по голові.

– Вибачення приймаються, – спокійно відповіла вона і пішла далі. «Вау!» біля самих дверей на вулицю була, найімовірніше бита яка не мала власника, але миттю знайшла господиню.

Блукаючи вулицею, Стейсі натрапила на натовп дітей, що оточили її, всі вони дивилися на дівчину, адже виглядала вона дуже яскраво: чорний топ, яскраві штани з купою ременів, що звисали з боків, рожеві кеди, волосся, що переливається різними квітами, татуювання, ще і бита, яку Стейсі круто несла на плечі.

– Діти відійдіть! – до натовпу підійшла жінка, мабуть мама дитини з групи. – Це вона.

– Хто? – спитав хлопець із натовпу.

– Вона схожа на героїню кіна! – вигукнула дівчинка, яка спробувала доторкнутися до ноги дівчини. Але Стейсі гарним оборотом взяла биту з плеча, і з зусиллям тицьнула нею в грудну клітку дівчинки, завдаючи біль і відштовхуючи дитину від себе, поки дівчинка не впала на асфальт у сльозах. Діти миттю відійшли від небезпечної дівчини. А зла жінка кинулась на Стейсі.

– Може ти і під машонкою Томаса, але це переходить усі межі! Якщо ти зараз же, не вибачишся у моєї дочки, я телефоную 911.

– Вибачаюсь, – Стейсі хитро посміхнулася, – за те, що вдарила вас! – Адлер змахнула битою, і завдала удару по лівій нозі жінки, від чого та з болючим криком упала на бік, тримаючись за коліно.

– МАМА! – закричала дівчинка, що плакала, і почала звати батька: – ТАТО! ТАТО НА МАМУ НАПАЛИ! – не минуло хвилини, як до бійки біг не тільки батько, і чоловік постраждалої родини, а й небайдужі чоловіки.

– Ти що твориш, лицемірна ти пизда! – кричав обурений чоловік.

– Я не пизда, це ти пизди! – Стейсі висловилася спрямовуючи биту на агресора.

– Ще якась пиздота!

– Ніяка я не пизда! – Заперечувала Адлер.

– Цю курву треба заземлити!

– Давай Джеку, так! Дай їй звиздюлів! – жвавого чоловіка підтримував хтось із натовпу.

– Ах ти ж курва, тобі пизда! – розмахуючи кулаками, Джек побіг на дівчину.

– Сам ти пизда! – один помах битий, і той б'є чоловіка в бік, а другим ударом, дівчина добиває його в інший бік. – Перший! – ще один хлопець спробував підійти ззаду, і почав душив Стейсі! Але та різко вдарила ногою назад, потрапляючи між ноги нападнику. Різко повернувшись, вона щосили ударила чоловіка по голові, від чого бита залилася кров’ю, дівчина зареготала, а тіло з пробитим черепом впало на асфальт. – Другий! Хто ще?! – вона раділа перемозі, так більше охочих здобути зіркою, Адлер посміхнулася, обтрусила биту, і пішла далі, попутно штовхнувши роззяву на тротуарі.

Повернувшись у мерію, охорона з радістю провела міс Адлер до мера, адже той чекав на неї, і хотів вибачитися, але як побачив закривавлену биту, запитав:

– Чим моя бестія займалася сьогодні?

– Я не твоя бестія, і не твоя пизда, поверни мій айфон!

– На столі. Стейсі, на биті кров?

– Малиновий джем, захуячила одного яйценосця по дорозі, – забравши накидку та смартфон, дівчина також потай взяла улюблений браслет колишнього, з великим смарагдом, і попрямувала до виходу. – Ні. Це моя відповідь. Я вже не твоя іграшка. Прощай мудодзвін! – ідучи, Стейсі та швейцару врізала битою по яйцях. – Він постійно вирячився на мою дупу! Купи нового!

***

Як тільки Стейсі Адлер покинула кабінет, мер покликав помічника.

– Лям баксів за голову цієї курки. Надрукуй кілька тисяч екземплярів з її фоткою та сумою нагороди. Настав час відкрити сезон полювання на міс Адлер.

– Чи я знала, що мене відкриють полювання? Ні. Він мудак, у нього нічого не вийде. Мене нікому не спіймати! Я ж швидко бігаю! Мені дуже сподобалася бита, залишу її собі. До речі, після того, як я забрала айфон, то поїхала додому на таксі, переодяглася, і вночі пішла до бару. А що було далі ти вже знаєш, я повернулася куди треба!

Епізод 2. Круті чіки

На місце мерії, що горить, миттю прибули екстрені служби.

– Один труп, детектив, – офіцер підійшов до свого боса, – чоловік за кермом машини, експертиза скоро дізнається, хто він, тіло сильно постраждало.

– Тш-ш-ш, – чоловік детектив відпив пива, передав пляшку помічникові і підійшов до машини, – він помер не від вибуху… – детектив розглядав обгоріле тіло, яке вже поклали на дорогу, – на шиї ледь помітний розріз, напівкруглий, керамбіт, удар був, – детектив підійшов до дверей водія, і представивши в руці керамбіт, почав проводити рукою по можливій траєкторії удару, – правша. Стейсі Адлер і Томас порвали. Графіті у нас під ногами. Що ж, цим вчинком міс Адлер відкрила сезон полювання на себе. Повідомте всі морги, щоб чекали її. Вона так багато херні творила, що довго дівчинка не протягне, ми теж полюємо на неї.

– Рей! – до детектива прибігла дівчина з планшетом у руках. – Томас дає мільйон доларів за голову Адлер. Вона й дня не протягне.

– Спасибі Картер, – детектив узяв свою помічницю за руку, і відвів її вбік, – спіймай, або завали цю суку, скажи мені, доставим цю чувиху до Томаса, і кожному по півмільйона доларів.

– А наші? – перепитала дівчина.

– Нікому ні слова, спокійно ведемо розслідування, неактивно шукаємо Стейсі по рапортах і активно шукаємо для себе. Кулачок? – Рей підставив руку, а Картер з радістю дала йому кулачок.

– За справу, бос!

– Прокинувшись рано-вранці, я почувала себе чудово. Мене більше не сковували стосунки з цим мудозвоном.

На радощах, одягнувши найкращий костюм: рожевий широкий топ, класна прозора курточка з гуми та легінси з космічними малюнками. І пішла до спортзалу, себе треба тримати у формі. Займаючись своєю улюбленою справою – бігаючи на біговій доріжці, я звернула увагу на дівчину з рожевим волоссям, карими очима, привабливою зовнішністю та крутими малюнками білих хмар замість стрілок, що бігала на сусідній доріжці. Ну як я, вона вирячилася на мене.

– Я не по дівчатах, – спокійно відповіла, Стейсі дивлячись у віддзеркалення у тонованому вікні, там саме збиралася якісь люди позаду дівчат, яких Адлер побачила вперше.

– Шо? Я не за те. Ти та скажена чіка, яку всі ненавидять? – практично шокуюче запитала незнайомка Стейсі, яка зупинила доріжку і копалася в рожевій сумці на поясі.

– Не називай мене чікою, я згодна на мадам, леді, і іноді, стерво, – задерикувато відвела Адлер, попутно підпалюючи гніт динамітної шашки. – Кинь цю штучку, будь ласка! – Стейсі передала шашку незнайомці, а та з переляку кинула її назад у натовп.

– Бляха! Блін якого хріна?! – пролунав вибух, і трьох чоловіків так добре покалічило. А незнайомка в шоці трималася за голову, дивлячись на чоловіків, що кричать.

– Та колишньому не спиться, я кинула його, ось він і хоче мене вбити…

– Ну, я так думала, що це їбанафт відправив цих придурошних за мною. Коли я збігала, то не знала, що за мною полює все, бляха місто! Ну чи тільки ті, кому я щось зробила, а це чоловік п’ять… десятків. Але я там, начебто, збігаю…

Схопивши вогнегасник, Стейсі розбила скло, схопила свою напарницю за руку, щоб вистрибнути у вікно, але та чинила опір.

– Ходімо зі мною, коли хочеш жити! Не кожній цій пропоную!

– Ладно, біжим! – вистрибнувши у вікно, дівчат зустрічали копи з пушками.

– Бляха… – сумно промовила Стейсі, і дістали з топа білу хустку, – здаюся.

– Звіздець, – засмутилася й незнайомка.

[в той самий час]

– Сука вкрала мій браслет! – Томас аж підстрибнув від злості!

– Томасе, у вас багато бабла, купіть новий смарагд.

– У жопу камінь! – він скинув усі речі зі столу. – На ремінці браслета лазером нанесено код доступу до банківського сейфа, там до пизди мільйонів у облігаціях, цінних паперах та камінні! Ось чому я так нервуюсь!

– Ви ж мер, прийдіть і змініть код доступу.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «Литрес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на Литрес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.