Обрана

Епізод 1. Полонянка

– Ласкаво просимо до Зеніту! Найкраще місто в штаті Мен. Мені випала честь стати вашим гідом по моєму місту. Зеніт – дрібне містечко, з офіційним населенням у півтори тисячі жителів, а насправді трохи менше тисячі, але тут є все необхідне для комфортного життя: телерадіостудія WP1, лікарня Св. Георгія, мерія в центрі міста, єдина велика компанія «Akteon Energy», що приносить до міста дохід, її штаб-квартира є найвищою будівлею міста, аж шість поверхів, поліцейська ділянка, в якій працює десяток співробітників, молодь проводить вечори в кафетерії «Боби у Боба», дорослі віддають перевагу річці та озеру, а діти – парку через дорогу від школи. Але все це дрібниці, порівняно з головним символом Зеніту, – високим, давнім обеліском. Але за містом є свій секрет – урядова військова база і прямо зараз ти вирушаєш на неї.

[2013 рік]

[Військова база США. Лабораторія «Akteon Energy», штат Мен]

Тиша. Здається, не було зовсім нікого, але це, як втім, і тиша, що стояла в будівлі, була майстерною ілюзією. Ось і тут, у цьому чистому білому кабінеті, були люди. Одна з них – жінка в білому халаті, – підійшла до панелі із броньованого скла та подивилася на карантинний бокс за ним.

– Може, ви поговорите з нею? – до неї підійшов чоловік у військовій формі. – Ми не можемо її розговорити. Спробуйте ви, Сюзанно.

– Ми відправляли до неї психолога, жодного результату, – жінка зітхнула, розводячи руками. – Вона мовчить. Може, якби ви обережніше її захоплювали, нам було б простіше.

– Слухайте, Сюзанно, – почав військовий; по його обличчю було видно, що він не дуже згоден із співрозмовницею, – вона єдина, хто зміг виявити свої сили, – у відповідь на ці слова жінка сперлася чолом на одностороннє скло. А до них підійшов ще один вояк.

– Командир!

– Командир! – лікар і солдат привіталися.

– Сюзанно, Ванесса – єдина піддослідна, хто має силу. Ваша команда може щось зробити?

– Ми вчені, а не чарівники, командир Крістенсен, – чітко, виділяючи кожне слово, відповіла жінка.

– Відійдіть від скла, лікарю, – чоловік кивнув.

У карантинний бокс готувався увійти військовий, що розмовляв з жінкою – наче це не бокс, а звичайнісінька на світі кімната.

Чоловік у костюмі біологічного захисту увійшов до кімнати. Вона, незважаючи на сухість і холодність, виглядала все-таки звичайним: ліжко, стілець, навіть невеликий столик і тумбочка. Наче це не ізолятор, наче все гаразд! На ліжку, підігнувши ноги, сиділа худенька дівчинка років десяти; в її великих, сумних очах відбивалася та туга, що відбивається в очах замкненого птаха – скорбота за втраченою, можливо назавжди, свободою, а також страхом. Той, хто увійшов до кімнати, обережно наблизився до дівчинки, ніби намагаючись не злякати її.

– Поговоримо, Ванесса Стівенсон? – дитина звернула увагу на гостя, глянувши на нього сумними блакитними очима. – Хочеш щось принесу тобі? Може, гарний одяг?

– Кхм, – хмикнула доктор Сьюзан, спостерігаючи за тим, що відбувається по інший бік скла, – Вирішили одягом її змусити говорити?

– У вас найкраща ідея? Вона за весь час тут не промовила жодного слова, тільки крики.

– Ваш відділ міг би краще працювати, – байдуже запитав командир Крістенсен, мружачись і ніби не помічаючи того, що відбувалося за склом. – Ми не маємо виходу. У нас цілий блок бранців, і в більшості мозок поплив. Ви ж розумієте, що Зеніту може загрожувати та ж небезпека? – жінка лише посміхнулася на слова командира і поправила праву частину свого каре що запало за вухо.

– Вам не здається, що знайти яйце – важливіше завдання, ніж дівчинка, яка покалічила ваших людей? – отруйно спитала вона.

– Значить, треба вплинути на своїх людей, Зен, щоб «Akteon Energy» стали новаторами, – жінка, безцеремонно перебивши капітана, зі сміхом відповіла:

– Новаторами у сфері контакту з інопланетянами, це ви хочете сказати?

– Ну ось ти дивишся у дзеркало, – лагідно продовжував говорити чоловік в ізоляторі, намагаючись налагодити з дівчинкою, що злякано дивилася на нього, хоч якийсь контакт. – Ти точно не хочеш змінити сірий костюм на щось красивіше? Ти ж дівчинка, отже, має любити гарно одягатися, – чоловік почув у навушнику сигнал від капітана.

– Джеремі, спробуй взяти її за руку, – Джеремі не став зволікати і, обережно підійшовши ближче до дівчинки, простяг руку, постаравшись доторкнутися, але та смикнулася, відповзаючи убік.

– Ваша тактика залякати її? – спитала Совенсон, повертаючись до капітана.

– Ну чому дитина, за що їм такі сили? – простогнав той у відповідь, піднімаючи рацію і кажучи в неї: – Спробуй ще раз і зроби простіше обличчя! Якби я був дитиною, я теж тебе злякався б.

– Якби ти був дитиною, тебе здали б у дитбудинок, – тихо промовила Сьюзан, з усмішкою спостерігаючи за тим, що відбувається в ізоляторі.

А подивитися було на що: Джеремі, спершись на ліжко дівчинки, вільною рукою взяв долоню Ванесси, незважаючи на те, що остання явно заперечувала. Варто було сильним пальцям зімкнутися на дитячій руці, дівчинка злякано подивилася на чоловіка, сіпнулася, але вирватися не змогла. Закусивши губу від страху, вона, мов заставлене звірятко, скинула голову і махнула правою рукою в бік чоловіка, від чого той відлетів до стінки, наче його штовхнуло щось невидиме. Дівчинка злякано подивилася на свої долоні, наче не чекала такої сили.

– Камера витримає? – захвилювалась жінка, оглядаючи білу стіну.

– Якщо що, заспокійливе готове? – спитав командир Крістенсен у охоронця дверей у камеру з нотками тривоги в голосі, а той, кивнувши, дістав із кишені шприц. – Ми не маємо виходу. Джеремі, вставайте та схопіть її за обидві руки!

– Це небезпечно, Брюсе! – наполягала Зен підвищеним голосом.

Джеремі почав повільно підходити до дитини – вона стиснулася на ліжку, схлипуючи від страху, і, не розуміючи, що з нею хочуть зробити, виставила руки для захисту вперед. Здавалося, все ідеально, але варто було чоловікові взятися за тонкі ручки, як дівчинка страшно, немов в агонії, закричала.

– А-а-а-а-а! – чоловіка знову з силою відкинуло до стіни; його тіло сповзло по ній, осівши в кутку. Але він уже не підвівся; крізь прозору частину костюма виднілася густа кров, що капала на його обличчя.

– Ось! – командир почав показувати пальцем у камеру і радісно звертатися до вченої. – Дивіться, це сила, яку ми шукали! Залишилося тільки приборкати її! – він стиснув руку в кулак, неприродньо посміхаючись. – Це ідеальна зброя, Зен!

Жінка кивнула, але в її очах швидше зчитався страх, ніж захоплення. Але виду вона не подала, тільки прикривши долонею рота.

– Може, ми створимо якусь сироватку, щоби можна було контролювати її здібності? – продовжував уголос міркувати командир, водночас жестами наказуючи охоронцеві біля дверей вколоти дівчинці заспокійливе. – Це ж величезна сила!

Охоронець вбіг у кімнату і, притиснувши дівчинку, що відчайдушно смикалася, до ліжка, вколов у її худу руку заспокійливе, здається, занадто глибоко ввівши голку шприца. Переконавшись у тому, що дитина не чинить опір, він відпустив її, стрімко вийшовши з кімнати. Не минуло й хвилини, а дівчинка, що забилася в кут, заплющивши очі, спочатку впустила голову на груди, а потім завалилася на бік, підтягуючи коліна до підборіддя; русяве волосся впало на її обличчя, приховуючи привабливі дитячі риси. Видно було не дуже – відстань таки робила свою справу – але дівчинка тихенько засопіла. Всі по той бік скла, здається, видихнули. Поки що ця бомба сповільненої дії спить. Та й нехай спить, аби не громила нічого.

***

Вже за годину в кабінеті капітана обговорювали цей день. Було тихо, спокійно, але чомусь дуже тужливо.

– Чому вони завжди виявляють свої сили, тільки коли зляться?! – дивувався капітан, розгублено оглядаючи помешкання і ніби шукаючи в холодних стінах відповіді на свої жахливо нерозв’язні запитання. – У кіно, в іграх, у книгах?

– Може, то був страх? Вона злякалася, і в цей момент сила захистила її, – припустила лікар, важко зітхаючи. – Якщо вона не може взагалі контролювати свою силу?

– Може, – уперто заперечив командир, – ми тестували її і без вас, видно, як піддослідна веде рукою у бік погрози і тоді відбувається поштовх, – невесело хмикнувши, чоловік продовжив: – Але ця спроба була найуспішнішою. Джеремі шкода йому розірвало всі внутрішні органи, але не від удару, а від сили цієї дівчинки. Що б там не було, військові підрозділи Актеону стануть найуспішнішими у світі.

– Я ж тільки очистила ім’я компанії, – зітхнула жінка, поправляючи волосся, – акціонери незадоволені тим, що енергетична компанія витрачає мільйони на цю лабораторію.

– І що вам потрібне? – роздратовано поцікавився чоловік.

– «Akteon Energy» зазнає збитків, на офшорних рахунках є ще близько двадцяти мільйонів, але всі вони мають забезпечити цю лабораторію, але ж ми обслуговуємо електрокомунікації Зеніту та сусіднього міста. І тут такими темпами через два місяці мені не буде чим платити зарплату звичайним робітникам, – жінка зітхнула і сіла за стіл, розводячи руками і з сумною усмішкою дивлячись на співрозмовника. – Ми маємо відмовитися від забезпечення електроенергією напівмертвого міста та зосередитись на Зеніті.

– Гаразд, – командир зупинив Зен, – можна зареєструвати прикриття – «Akteon Energy Tech» і офіційно співпрацювати з нами, тоді ми як урядова організація зможемо спонсорувати цю компанію, гроші з офшорного рахунку можете пустити на рахунок основної компанії, але невеликими сумами. Поговоріть з акціонерами, час офіційно співпрацювати з військовими технологіями, – командир простяг доктору папку, в якій зберігалися дані на Ванессу; його рука, здається, трохи тремтіла. – Копія готова, тут ми все почистили, виписка від коронера та звіт про розтин на останній сторінці. Надайте папку батькам піддослідної, – Зен прочитала висновок про смерть, а також звіт про розтин.

– Сердечний приступ? – Сьюзан здивовано підняла брови, глянувши на співрозмовника з неприхованим подивом. – А тіло значить в крематорій?

– Там все описано, – холодно заявив чоловік, теж дивлячись на документи в руках лікаря. – Ванесса не витримала припадку.

– Добре. Мої люди продовжують шукати джерело, але поки що – нічого.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «Литрес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на Литрес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.