Ялинка

I

Настав святий вечiр.

В Якимовiй хатi кипiла робота. В печi трiщав вогонь та сичав борщ. Олена, мати Василькова, крутила голубцi на вечерю. Василько сидiв долi та м'яв мак до кутi. Васильковi було лiт дванадцять. Вiн був найстарший у сiм'ї. Василько м'яв мак i все поглядав то на двох сестричок, що гралися з котом, то на батька, що сидiв на полу, схиливши голову.

«Чого батько журяться? – думав вiн. – Чи того, що нездужають, чи того, що нема грошей викупити вiд шевця маминi чоботи?»

Рипнули дверi. В хату увiйшов якийсь чоловiк.

– Добридень вам, – удався вiн до Якима. – Чи не продали б ви, чоловiче, тiєї ялинки, що росте у вашiм садочку? Пани послали мене знайти дiтям ялинку на святий вечiр; я вже другий день шукаю i не можу знайти гарної…

Яким помовчав.

– А що б ви дали? – спитав вiн перегодом.

– Та вже не будемо торгуватись… Кажiть цiну…

– Три карбованцi дасте, – вiдповiв Яким.

– Тату, – обiзвався Василько тремтячим голосом, – таж то моя ялинка, ви її подарували менi ще тодi, як мене похвалив учитель.

На блакитнi очi в бiлявого Василька набiгли сльози. Йому жаль стало зеленої стрункої ялинки, що одна звеселяла зимою садок. Батько глянув на сина. Василько замовк, прочитавши в тому поглядi невимовний смуток.

– Добре, я дам три карбованцi, – обiзвався чоловiк, – але мусите приставити ялинку сьогоднi, бо пани ще хотять прибрати її на вечiр.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.