Слово о полку Ігоревім

Издательство:

Автор

Метки:

Древняя Русь,история Руси,фольклор и мифология

Жанры:

историческая литература,древнерусская литература,изучение языков,иностранные языки,старинная литература,фольклор и мифология,история Руси,Древняя Русь,серьезное чтение,знания и навыки,об истории серьезно

Книжный блогЧитать новые статьи

Последние статьи блога

Как быстро выучить тренд

Как быстро выучить чеченский язык

Как легко выучить спряжение глаголов и исключения

Как легко выучить состав числа до 10

Аннотация

Читать онлайн

Cкачать на Литрес

-
100%
+

Чи не гоже було б нам, браття,Розпочати давніми словамиСкорбну повість про Ігорів похід,Ігоря Святославовича?А зачати нам отую піснюПо сьогоденних бувальщинах,Не по намислу Бояновім,Боян-бо наш віщий,Як хотів кому пісню творити,Розтікався мислю по дереву,Сірим вовком по землі,Сизим орлом попід хмарами.Спогадає перших днів усобиці —Випускає він десять соколівА на зграю лебединую:Котру сокіл доганяє,Та перша і пісню зачинає —Чи старому князю Ярославові,Чи Мстиславові хороброму,Що зарізав РедедюПеред полками касозькими,А чи красному Роману Святославовичу.Боян же, браття, не десять соколівНапускав на зграю лебединую, —Накладав він на живі струниВіщі персти свої,І самі вони славу князям рокотали.Зачнемо ж ми, браття,Від старого ВолодимираДо Ігоря сьогоденного.Ігор сей, славен князь,Міццю розуму оперезав,Мужністю сердечною нагострив,Ратного духу виповнивсяТа й повів полки свої хоробріНа землю Половецьку,За землю Руську.О Бояне, солов’ю наш давній!Тобі б сей похід ощебетати,По дереву мислі пурхаючи,Розумом ширяючи під хмарами,Давню славу звиваючи з новою,Летючи тропою ТрояновоюЧерез степи на море.Тобі б співати пісню Ігореві,Ігореві, Олега внукові:«Не буря ясних соколівЗанесла через поля широкі, —Галич лине зграямиК Дону великому».А чи так би заспівати тут,Віщий Бояне, внуче Велесів:«Іржуть коні за Сулою,Слава дзвенить у Києві,Сурми сурмлять в Новгороді,Стяги мають у Путивлі-граді,Дожидає Ігор брата Всеволода.Каже йому буй-тур Всеволод:«Один брат, один світ світлий, Ігорю,Обидва ми Святославовичі.Сідлай, брате, свої коні бистрі,Мої-бо вже готові стоять,Під Курськом осідлані.А мої куряни – вправні воїни,Під сурмами сповиті,Під шоломом викохані,З кінця списа годовані.Всі путі їм відомі,Яруги їм знайомі,Луки в них напружені,Сагайдаки відкриті,Шаблі нагострені;Самі скачуть, як вовки сірі в полі,Шукаючи собі честі,А князеві слави».* * *Глянув Ігор на ясне сонцеТа й побачив – військо тьма покрила,І сказав до дружини-вояцтва:«Браття мої, друзі вірні!

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Купить и скачать всю книгу