- -
- 100%
- +
Мені тринадцятий минало
Мені тринадцятий миналоЯ пас ягнята за селом.Чи то так сонечко сіяло,Чи так мені чого було?Мені так любо, любо стало,Неначе в бога…Уже прокликали до паю,А я собі у бур’яніМолюся богу… І не знаю,Чого маленькому меніТоді так приязно молилось,Чого так весело було?Господнє небо і село,Ягня, здається, веселилось!І сонце гріло, не пекло!Та недовго сонце гріло,Недовго молилось…Запекло, почервонілоІ рай запалило.Мов прокинувся, дивлюся:Село почорніло,Боже небо голубеє —І те помарніло.Поглянув я на ягнята —Не мої ягнята!Обернувся я на хати —Нема в мене хати!Не дав мені бог нічого!..І хлинули сльози,Тяжкі сльози!.. А дівчинаПри самій дорозіНедалеко коло менеПлоскінь вибиралаКонец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «Литрес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на Литрес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.