- -
- 100%
- +
Григорію Савичу Сковороді
присвячую
Уже світає, а ще імла…На небі зморшка лягла.– Як зайшла ж мені печаль!Промінні заори воралися у хмари.Чую – фанфари!– Як зайшла ж мені печаль…Ой, не фанфари то, а сурми і гармати.Лежи, не прокидайся, моя мати!..Прокляття всім, прокляття всім, хто звіромстав!(Замість сонетів і октав).ОСІНЬ
На культурах усього світу майові губки поросли.Осінь. По містах вже о четвертій – електричні ліхтарі.А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана)додому отару женуть.Вони казали: можна ж купити старого кармазину,сяк-так заслати смітник і посадовити культуру(тільки голову піддержувати треба!) – ачей вонаізнов до нас промовить.А листя падало. І голова на в'язах не держалась.Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.