Переказ твору Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки»

Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич

Дід лає Ванька – свого онука – і кричить йому вилазити. Хлопці лежать в густих бур’янах за клунею і бояться подати голос. Нарешті вони згоджуються вилізти, проте лиш з тою умовою, що дід відійде від хати: бояться, що буде битися. Виявляється, хлопці хотіли зробити метро, як у Києві. Нарешті переговори завершуються і дід іде за хату. Хлопці вилазять, їх зустрічає противна і плямиста свиня Манюня, через яку все і почалось. Вони мали благородну ідею – створити першу лінію метро у Васюківці: станція «Клуня» – станція «Крива груша». Проїзд коштував би 3 копійки, з вчительки арифметики брали б 5, родичам – безкоштовно. Та вже коли хлопці підкопалися до половини свинарника, Манюня провалилась в їх метро і здійняла галас. Тепер доведеться засипати. Та ще й оглядатись, чи не човгає дід.

У кращого друга Павлуші – Яви (Вані Реня) – сім’я була інтересна. Батько грав на скрипці, а корову звали Контрибуція. Дід був затятим мисливцем. На честь нього навіть озеро назвали. Мати Яви – депутат райради. Явина маленька сестричка – Яринка – замість того, щоб плакати, коли брат надавав їй на людях плескачів, почала кричати, що він опозогив маму (бо букву «р» не вимовляє).