Епоха слави і надії

А ще я зрозумів, якими жорстокими і бездушними можуть бути ті, хто присягав "не зашкодити", – Ніколас зло блиснув очима. – Те, що робили лікарі складно назвати лікуванням. Швидше вони просто не діяли, а чекали коли батько "відмучиться". Мої спроби розворушити батька, ночівлі з ним в палаті, і те, що я продовжував боротися і вірити, їх тільки дратувало. Мені доводилося буквально примушувати їх виконувати хоч би мінімальні обов'язки: міняти крапельниці, робити уколи, перевіряти стан, та навіть елементарно – мити в палаті підлогу.

Одного разу, коли я ночував, на зсунутих разом стільцях у коридорі, біля батьківської палати, мене ніби накрило хвилею сну. Хоча в ті дні я засинав насилу, – Ніколас задумливо склав пальці будиночком, впершись ліктями. – Мені наснилося зимове кладовище. Таке реальне, з чорним від свіжовикопаної землі снігом, каркаючими воронами і труною, в якій лежав батько. Тоді я не надав сну особливого значення, на дворі був червень місяць і я продовжував вірити в краще.

Через півроку батько помер, ми з мамою поховали його на засніженому цвинтарі. Навіть костюм на ньому був такий, як мені наснився. Повірте, я б віддав все, щоб мій сон не виявився віщим. Віддав би все, аби стати звичайною людиною.

Ніколас випрямився, зробив рух плечима, ніби скидаючи з себе тягар давніх спогадів, і вже іншим бадьорішим голосом, сказав:

– А тепер загадка для приманки. Всім вам відомо про так званий "ефект дежавю", коли людина відчуває, ніби вже бував в тій або іншій ситуації, або місці, аж до дрібниць. Але все одно не може зв'язати "спогад" з конкретним моментом з минулого. "Сон" і "дежавю" – частини одного цілого. З самого народження кожен з нас здатний бачити у снах своє майбутнє. Коли нам здається, що деякі події з нами вже точно відбувалися, значить і справді відбувалися – лише уві сні.

Таким чином, вже сьогодні ми можемо користуватися тією інформацією і тими навичками, які опануємо в майбутньому. Існує і інший погляд на феномен дежавю, – Ніколас сховав руки в кишені і почав ходити по сцені. – Перш ніж прийти в цей світ, ми бачимо уривки майбутнього життя, що відповідає нашому особистому плану або кармі. І коли уві сні, здається, що ми вже десь це бачили, значить, ця подія запланована ще до нашого власного народження.

Річ у тому, що на протязі життя, людина часто відходить від власного плану, міняє маршрут, мимоволі уникаючи намічених ще до народження шляхів. А сни – дежавю нагадують нам про первинний варіант подій.

Ніколас зупинився біля самого краю сцени, балансуючи на п'ятах:

– Для тих, хто не вірить в реінкарнацію існує інше пояснення. Можливо воно припаде вам ближче до душі. Ми грунтовно забуваємо деякі епізоди зі свого життя і потім не можемо їх згадати. Наприклад, дитячі враження або ще якісь дрібниці, які не варті особливої уваги, але все ж відклалися десь на підкірці свідомості. Під час дежавю такі "мемуари" різко спливають з глибин пам'яті. Я це називаю "згадати майбутнє". Подумки ми можемо подорожувати в часі, неважливо – в минуле або в майбутнє.

А найактивніше, в цьому напрямку, підсвідомість працює якраз під час сну. Уві сні ми "підключаємося" до всієї інформації, так би мовити, нашої особистої "карті пам'яті". Я твердо впевнений, що людина не може померти, поки не збудеться її останній сон. Знаходячись в царстві Морфея, ми найчастіше бачимо те, на що спрямовані наші найсильніші емоції. Комусь сниться майбутнє підвищення по роботі, комусь – розлучення з коханою людиною, або прекрасний відпочинок на Карибських островах.

– Недивно, що раніше до контролю сновидінь відносилися з великою повагою, як до чогось надприродного і великого, – підтримав розповідь ректор. – Тому в Древньому Китаї бранців катували позбавленням сну. Щоб ті не знали, врятуються або ні.

– Отже, – кивнув Ніколас. – Людина здатна здійснювати неймовірне, в моменти, коли їй більше нічого втрачати. Насправді, лише будучи загнаними в кут, ми починаємо діяти по-справжньому ефективно, використовувати всі ресурси і можливості нашого організму. Це можна пояснити тим, що коли організм знову засинає, в нас залишається очікування наступного будильника, свідомість входить в проміжний стан між сном і реальністю. Сновидіння – своєрідний місток, між свідомим і несвідомим.

Ці процеси можна уявити, як деяку скриню, в яку складається все, що важко прийняти і засвоїти. Незадоволені бажання, марення, незавершені ситуації, конфлікти – все це потрапляє туди ж. Тому на сни варто звертати увагу, вони підкажуть, що ми приховуємо від самих себе. До речі, цікавий факт, – Ніколас по-хлопчачому підморгнув присутнім.

– Мої дослідження підтвердили, що люди, яким властиво переносити будильник, що задзвонив, ще, ще і ще на декілька хвилин вперед, більше схильні до усвідомлених сновидінь і вони частіше за інших бачать своє майбутнє. Всі, так названі "сни – дежавю", виникають саме через наші переживання. Той, хто зміг це зрозуміти стає "людиною без страху".

– Чому? – Підняла вгору руку жінка середнього віку.

– Тому, що він стає впевненим у завтрашньому дні.

– Але, як це все працює? – Здивовано спохмурніла вона.

– Що ж, – Ніколас задумливо постукав пальцями по підборіддю, – наведу вам ще один приклад. Припустимо, у школі вам з легкістю дається англійська, і ви складаєте по ній іспит на вищий бал. А потім, вже в університеті, ви починаєте займатися англійською більш поглиблено, або відвідуєте додаткові курси, вивчаєте мову усвідомленіше. Це означає, що у школі ви користувалися своїми знаннями з майбутнього, з дорослішого віку. Вміння їздити на велосипеді, роликах, ковзанах відноситься до того ж.

Вічний задирака в шкільних бійках завжди виходить переможцем завдяки своїй інтуїції, знанню як, куди і коли бити. А потім стає майстром спорту. От, як це працює. Вже зараз ми можемо користуватися знаннями і уміннями зі свого майбутнього. Сон – це зв'язок між нами минулими і нами майбутніми. Сон – абсолютно вся інформація людини. Все його життя. Сон є конференція: я минуле, я нинішнє, я майбутнє.

Ніколас дістав з ніші під трибуною пляшку негазованої води і наповнив свою майже спорожнілу склянку.

– Сюжети будь – яких снів, що викликають пізнання, питання і емоції, краще записувати, щоб згодом можна було їх аналізувати і робити висновки. Якщо ви раптом усвідомлюєте, що сновидіння повністю відбиває ваші прагнення, показує те, чого ви пристрасно хочете або навпаки не хочете, впевнено заявляю, незабаром ви опинитеся в ситуації, схожій або навіть конкретній, що приснилася. Уві сні мозок сприймає те, що відбувається поза часом. Тобто, одночасно і як минуле, і як майбутнє. Саме тому виникає відчуття відриву від реальності.

Хороші чи погані сни не є показниками порушень мозку. Просто все це мало вивчено. А тепер, скажіть мені, що таке "гіпноз"?

– Гіпноз або "hypnos" в перекладі з грецького означає "сон", – карбував, як по начитаному, зовсім ще молоденький хлопчина в картатій сорочці. І відразу ж залився фарбою, як помідор, коли в його сторону з цікавістю обернулася половина залу.

– Все правильно, – кивнув Ніколас. – Проте, мабуть переклад єдине, що об'єднує ці обидва поняття.

– Чому ви цим займаєтеся? – Трохи подавшись вперед зі свого крісла, з щирим інтересом запитала дівчина у бежевому піджаку.

– "Водій автобуса вже випив свою першу склянку". – Процитував Ніколас зрозумілі одному йому слова.

Інші ж здивовано переглянулися між собою, явно збиті з пантелику.

– Ви повинні зрозуміти, що насправді вам нічого втрачати. Що ви маєте в цьому світі? Майно? Здоров'я? Життя? Все це ви можете втратити відразу. Водій автобуса вже випив свою першу склянку. Скоро він сяде за кермо, і в будь – який момент ви зіткнетеся з ним на дорозі. Ніс до носа, під час обгону по зустрічній смузі, або не впоравшись з керуванням, вріжетеся йому в бік. Отже, чому я цим займаюся?

Ніколас витримав недовгу паузу і продовжив:

– Моя мета – вивести науку про сновидіння на новий рівень і я вже немало досяг успіху на цьому терені. Проте можу сказати, що, незважаючи на весь мій десятирічний внесок, ми все ще вражаюче мало знаємо про цей дивовижний стан. Проте я впевнений, що онейрологія є однією з саме тих наук, що динамічно розвиваються, і мої дослідження в цій області щодня перевертають наші уявлення про значення сну для організма. Чому нам необхідно спати? Що відбувається з мозком під час сну? І як недолік сну позначається на нашому здоров'ї? Навіщо ви прокидаєтеся кожен ранок? На кого витратите свій останній день, якщо він завтра?

– Як опанувати техніку сну? – Поправивши окуляри, що з'їхали на перенісся, запитав ректор.

– Що ж, якщо коротко, коли ви бачите сон, ви як би знаходитеся в кінотеатрі і спостерігаєте за сюжетом з боку. Основне завдання зводиться до того, щоб впіймати той самий момент, в якому виникає питання : "А чи не сниться мені все це"? Цей ідеальний час, щоб спробувати дати команду. Наприклад, подивитися на свої руки або повернути голову. Якщо у вас вийшло, далі можете вибудовувати сюжетну лінію. Але, знову ж таки, повторюся, що люди вчаться цій техніці не день і не два.

– А що до пророчих снів? – Запитала літня леді в широкому капелюсі, який був чи не більше її самої.

– Вивчення пророчих сновидінь відкриває цілий, доки ще не вивчений світ, до якого варто прислухатися. Ті, хто вміють це робити, уникають купи проблем у своєму житті. Багато хто вважає, що подібні сни насправді лише плід нашої підсвідомості, ніякого пророчого сенсу вони не несуть, а швидше допомагають зменшити тривогу або задовольнити в уяві давнє бажання. Як би там не було, люди, які прислухаються до власних снів, не лише частіше за інших приймають виграшні рішення, але і краще пізнають самих себе.

– Втлумачивши чужі сни, ви допомагаєте людині вибрати вірний шлях? – Поставив питання чоловік в піжонському смугастому костюмі.

– Навіть, якщо уві сні ми і приймаємо якісь рішення, зазвичай це відбувається, як би з боку, на несвідомому рівні, і на ранок про це залишаються лише невиразні спогади. Особисто я завжди раджу розвивати інтуїцію, а не тлумачити сни по сонниках, яких написано тисячі, а значення однієї самої картинки в кожному розрізняється, як день і ніч. Розвиток інтуїції займе час, безумовно, але воно того варте. А ще – головне жити повноцінним життям. З освоєнням усвідомлених сновидінь, це стане можливо двадцять чотири години на добу, – Ніколас пружинним кроком повернувся до трибуни, перемкнув зображення, які змінювали одне одного, на фотографії сплячих людей. Хтось спав під відкритим зоряним небом і блаженно посміхався, хтось тривожно хмурився в м'якому ліжку. – Всім нам подобаються приємні сни, де ми пиряємо в небі, цілуємося з коханою людиною або наприклад, отримуємо заповітний "Оскар". Такі сни радують і надихають. Але як бути, якщо сниться щось страшне, немислиме, незвичайне? Лякатися? Зациклюватися? Чи навпаки не сприймати серйозно? І чому одним сняться веселкові хмарки, а іншим – темні підземелля? Як навчитися чути власну підсвідомість? Під час звичайного сну, необхідного для відпочинку і відновлення мозку, у людини можуть працювати пам'ять і сприйняття, але при цьому відключено мислення. З цієї причини звичайні сновидіння швидше нагадують "фільм", який ми можемо частково пам'ятати після пробудження, але під час самого "перегляду" не в силах вплинути на перебіг подій.

Несподівано з коридору донеслися чиїсь гучні веселі голоси:

– Латте! Латте!

– Капучіно!

Студенти, що зібралися в залі, пирснули від сміху, безуспішно ховаючи посмішки в долонях. Щось незадоволено пробурчавши собі під ніс, ректор квапливо спустився зі сцени і сховався за дверима, щільно прикривши їх за собою.

– На моєму першому році навчання в університеті, – продовжив Ніколас, коли нарешті зал угамувався, – ми проходили курс психології. Викладачем був такий, знаєте, відповідний епатажний тип. На першій же парі він дав жартівливу пораду на майбутнє: "на роботі завжди ходіть з текою документів, робочий стіл теж завалюйте кіпами паперів. Носіть їх з собою навіть в їдальню, і тоді керівництво вважатиме вас трудягою і цінним працівником, як би ви не валяли дурня". Через місяць після цієї лекції препода призначили деканом.

А я кинув навчання, але ось його пораду пам'ятаю досі.

На цих словах повернувся ректор з великою кіпою паперів під пахвою. Зал вибухнув черговим нападом сміху, але всі швидко вщухли, коли Ніколас продовжив говорити:

– Тепер трохи про силу думки. Відома всім приказка про те, що "думка матеріальна" – не порожні слова, а доведений вченими і психологами факт, який вони безпосередньо зв'язують із законом тяжіння.

– А можете пояснити, як тлумачити свої сни? – Боязко, зовсім тихим голосом запитала дівчинка з першого ряду, проте Ніколас її все одно почув.

– В першу чергу, коли ми спимо, ми отримуємо інформацію, і не лише з минулого. Зверніть увагу на емоції, які відчуваєте уві сні і запитайте себе: "На що в моєму житті це схоже"? "Коли я відчував себе так само"? Перш ніж аналізувати сон, треба його як слід відчути і розібрати по поличках. Спершу намалюйте те, що вам наснилося. Просто візьміть аркуш паперу, фарби або олівці і зображуйте будь-який епізод зі сну. Тепер подумки опишіть свій малюнок. Який він? Який настрій передає? Що хотілося б змінити? На що у вашому житті це схоже? Якщо сон обірвався, або закінчився не так, як би того хотілося, і це не дає вам спокою, придумайте продовження самі. Так ніби пишіть казку. Якщо уві сні є кілька конфліктуючих сторін, продумайте сон від імені кожного героя. Це допоможе не лише вивчити послання сну з різних сторін, але і об'єднати ці частини в одне ціле.

– Можете розповісти про лунатизм? – Запитала брюнетка з грубою, довгою косою.

– Лунатизм, або, як його ще називають сноходження, є досить рідкісним порушенням сну, при якому сплячі люди можуть ходити і здійснювати уві сні якісь дії. Їх мозок при цьому перебуває в стані півсна-неспання. Прокинувшись, лунатики зазвичай нічого не пам'ятають. Цікаво, що найчастіше таке відбувається з дітьми, що піддаються постійному стресу, і з людьми, в стані клінічної депресії.

– О так, – кивнула брюнетка. – Коли я була маленькою, мій молодший брат ходив уві сні. Було дуже жахливо. Наші кімнати знаходилися поруч, і я часто прокидалася через те, що на мене хтось дивиться, ще і це його шумне дихання, прямо мурашки по шкірі. Він просто приходив і стояв навпроти мого ліжка, дивлячись в порожнечу, як в якихось фільмах жахів. У такі моменти я навіть поворушитись боялася – думала, хіба мало що. Він стояв так хвилин двадцять і йшов до себе, лягав назад у ліжко, а на ранок нічого не пам'ятав. Я так і не звикла до цього, кожного разу страшно.

– Я десь читав, що є ще летаргічний сон, – з деяким сумнівом в голосі пригадав міцно збитий хлопець у білій сорочці. – Таке і справді буває?

– Уявна смерть, – кивнув Ніколас. – Стан, при якому людина стає нерухомою, а всі життєві функції хоч і зберігаються, але значно сповільнюються: пульс і дихання стають рідше, знижується температура тіла. В літературі повно легенд про людей, що впали в глибокий, схожий на смерть, сон. Проте страшилки з книжок далеко не завжди вигадка. Навіть сьогодні, в століття просунутих технологій, лікарі іноді не розпізнають летаргію, і сплячих живцем відправляють в могилу.

Багато відомих людей боялися, що з ними станеться подібне, а ось ви, – Ніколас обвів поглядом зал, – повинні навчитися долати свої страхи і тоді будете здатні здійснювати неможливе, вас почнуть поважати.

– Ви популярні і у вас купа знайомих. Скажіть, що вас найбільше дивує в людях? – Пролунало питання з найвіддаленішого від сцени ряду.

– Те, що багатьом властиво постійно турбуватися про майбутнє і згадувати минуле. Такі люди зовсім ігнорують сьогодення. Живуть, ніби ніколи не помруть і помирають, ніби ніколи не жили.

На цих словах Ніколас вклонився публіці. Пролунали гучні оплески, в залі включилося яскравіше "денне" світло. Розбуркано обговорюючи між собою прослухану лекцію, студенти вишикувалися в чергу, щоб дістати автограф або фотографію з Ніколасом, або і те і інше відразу.

– Вітаю, Ніколас, – протягнув йому руку, що дочекався своєї черги, симпатичний юнак, чимось схожий на соліста відомої рок-групи. – Я хлопець тієї дівчини, яку ви почастували капучіно.

– Приємно познайомитися, – щиро посміхнувся Ніколас. – Повторюся, вона у вас просто чудова.

– Ваш вчинок підняв мені настрій, – підморгнула "стигла полуниця". – Дякую.

– Звертайтеся, – підморгнув Ніколас.

– В записці ви просили не відповідати вам, якщо у мене є хлопець, але ми просто не можемо піти, не сфотографувавшись з вами, – дівчина трохи збентежено заправила за вухо пасмо волосся, що вибилося. – Ви приголомшливий, а отримати від вас записку, в сто разів крутіше за автограф, як у всіх.

– Ввечері обов'язково подивимося передачу з вашою участю, – хлопець "полуниці" ще раз потиснув йому руку, – триматимемо за вас кулаки.

– Дякую, що пришли на мою лекцію. Удачі, – відповів Ніколас і завмер, позуючи для чергового знімка.

Роздавши автографи і посмішки, Ніколас вирішив скористатися моментом і спокійно прогулятися широкими коридорами університету. Здавалося, тут навіть стіни просочилися мудрістю, а під високими стелями сплелося відлуння тисячі тисяч проведених лекцій. Повернувши в абсолютно порожній коридор, Ніколас почув голос, що пролунав через причинені двері аудиторії:

– Візьміть листи паперу, зімніть і киньте їх убік. Так само ви викидаєте свої сни, коли не користуєтеся ними в належній мірі.

Зацікавлений Ніколас, підкрався ближче, і впершись ліктем об стіну, прислухався:

– Тепер візьміть ще по аркушу паперу, зімніть, – продовжив викладач. – А далі правила дуже прості. Уявіть, що ви – населення певної країни, де у кожного громадянина є шанс стати багатше, або ж вийти на новий соціальний рівень життя. Все, що для цього треба – закинути в сміттєвий кошик зім'ятий аркуш паперу, не встаючи зі свого місця.

Задні парти загуділи невдоволеним наріканням, розуміючи, що у попередніх, шансів влучити в ціль набагато більше :

– Так нечесно!

Студенти почали кидати папір і, як і передбачалося, майже всі, хто сидів на перших рядах потрапили в кошик. А ось із задніми партами вийшло навпаки – більшість промазали.

– В тих, хто сидів ближче до кошику, було свідомо більше шансів влучити в ціль, – кивнув викладач, задоволений проведеним експериментом. – Це і означає "мати привілей над іншими". Але чи помітили ви, що про несправедливість говорили тільки ті, хто сидів на задніх партах? Учні з передніх місць не бачили складності в завданні. Їм треба було кинути всього з декількох метрів. Ваше завдання для студентів одного з кращих університетів країни – усвідомлювати, що ваша освіта – є ваш привілей. Використайте її для досягнення своїх цілей, але й не забувайте про тих, хто позаду. В будь – якій ситуації треба залишатися людиною.