Епоха слави і надії
- -
- 100%
- +
– Гідри направляють всі свої ресурси, передовсім на відновлення, а не на розмноження, як люди. В людини інша стратегія виживання на рівні свого виду, – заперечив той, що з родимкою.
– Люди часто помирають рано, але наша вражаюча плодючість дозволяє тим самим долати високий рівень смертності, – згідно кивнув Стажер. – Тепер, коли смертність серед новонароджених така низька, немає необхідності направляти стільки ресурсів на розмноження. Принаймні, така моя теорія.
– Якщо вдасться зупинити постійне ушкодження наших клітин і досягти так званого "незначного старіння", тоді, можливо, в нашого віку не буде верхньої межі. Якщо це станеться, зникне і причина, щоб ми взагалі помирали, – поділився своїми думками рудий, той, що давно відклав убік ноші і зовсім забув про бідного сера Альприма.
– Було б дивовижно жити в світі, в якому смерть стане необов'язковою, – нарешті вирішив прийняти участь у дискусії і Лангре. – Зараз замислиться кожен без виключення засуджений до страти, хоча більшість з них не зробили нічого такого, щоб заслужити подібне. Смерть – занадто жорстке покарання. Коли живеш, знаючи, що в тебе немає вибору, адже все одно рано чи пізно доведеться зустрітися з Кістлявою. А тепер, повернемося до справи, – ляснув у долоні Лангре. – Що скажеш, Стажер? Є якісь думки?
Стефан, що утнувся в телефон, помовчав пару секунд, і став швидко водити пальцями по сенсорному екрану та бігати очима по чорних рядках.
– Харон – персонаж з грецької міфології! – Вигукнув він, радіючи, що так швидко знайшов в пошуковій системі потрібне йому слово. – Він перевозить душі померлих через річку Стикс в Підземеллі Царства Мертвих. Виходить, той, хто залишив записку, вважає себе кимось на зразок перевізника душ? – Питально зігнув брову Стажер. – А в вас з'явилися припущення?
– Відчуваєш запах фарби? – Лангре повів носом, ніби принюхуючись. – Картинам не більше року, а запах фарби занадто різкий. Послання написав Алекс Крамер і нам треба його знайти.
– Щодо запаху згоден, але ось стосовно записки… – Стажер з сумнівом похитав головою. – З чого ви взяли, що її залишив саме Крамер?
Лангре перевернув картину, на зворотному боці якої, виразно виднівся підпис : "Алекс Крамер, 2019 рік".
– Треба ж, – здивовано округлив очі Стефан, вражаючись тому, як легко може розмотуватися клубок, якщо тільки трохи уважніше придивитися до деталей. – Почерк співпадає з тим, що в листі. І рік підходить.
Поки Стажер старанно шукав адресу художника, Лангре зробив пару останніх ковтків вже захололої кави і продовжив оглядати номер. Цього разу не в пошуках доказів, а з чистої цікавості подивитися, як живуть заможні люди. Люкс надто вражав своєю пишністю і зручністю. Здавалося, що тут було все для комфортного існування. Навіть халати, і ті на вигляд були м'якими, сліпуче-білосніжними, з емблемою готелю на грудях. В готелях, в яких доводилося зупинятися Лангре, халатів не видавали.
– В одному тільки Парижі офіційно зареєстровано одинадцять Алексів Крамерів, – сховавши телефон в кишеню, відрапортував Стажер. – Найбільше під опис підходить Крамер, який мешкає в промисловому районі. Звідси доїдемо за двадцять хвилин.
– Що ж, тоді поїхали, – кивнув Лангре. – Не втрачатимемо час.
Вийшовши з готелю, Лангре викинув в урну порожній зім'ятий стаканчик і, користуючись можливістю, швидким рухом підпалив цигарку. Він з насолодою затягнувся і мерзлякувато перекрутив плечима. Все ж на дворі стояла, хоч і м'яка, але осінь. Її пожежа поступово охоплювала все більше і більше дерев, з яких обгорілими вогнями опадало сухе листя. Лангре закинув голову вгору, гадаючи, чи буде сьогодні дощ. Тим часом паркувальник встиг підігнати машину Стажера – зовсім новенький "Рено".
Опустившись на пасажирське сидіння, Лангре відмітив, що в салоні, як і раніше пахне шкірою і свіжістю – саме цим поєднанням запахів, властиві нові автомобілі. Машину з такою комплектацією, явно недешеву, навряд чи подарували Стажерові за успішне закінчення академії. Швидше молодик, як і багато його однолітків, хотів покрасуватися і купив тачку в кредит. Втім, сам Лангре був більш ніж дорослою людиною, тому розсудливо залишив свої думки при собі.
– Щоб стати хорошим поліцейським, одного таланту мало, але і без нього нікуди, – м'яко рушивши з місця, заговорив Стефан. – Нас вчили, що "результат понад усе". Відділу потрібні показники, так який сенс тягнути з чотирнадцятою формою?
– Показники, Стажер, це лише цифри, так само, як і твої оцінки в атестаті, – гмикнув Лангре. – А ось совість допомагає людині не лише протистояти смертоносним силам природи, але і взаємодіяти з іншими людьми.
– Як вважаєте, совість це щось природжене, чи все ж результат виховання? – Вправно лавіруючи по вуличках міста, запитав Стефан.
– Природженими є безумовні рефлекси, – постукуючи пальцями по панелі, відгукнувся Лангре. – А сам характер і його якості залежать від виховання. Саме виховання визначає, чи буде людина успішною, порядною і щасливою. Від нього залежить, наскільки довго вона проживе і яким буде її життя – радісним, злим, заздрісним або щедрим.
– В кожного з нас є свої обмежувальні рамки. І якщо більшість не піде на вбивство або пряму крадіжку, то з іншими внутрішніми заборонами справи йдуть набагато більш розмито. Хтось вважає злом цигарки, хтось – кредити, – Стажер вправно відкинувся на спинку сидіння, почуваючи себе впевнено за кермом свого автомобіля, – чи можна сподіватися на те, що злочинець зробить помилку?
– Багатьом злочинцям заважає саме те, що вони діють інстинктивно, – відповів Лангре. – Не плануючи свої злочини, вони часто помиляються в дрібницях і у результаті легко попадаються.
– За наявності підозрюваного, що ви перевіряєте насамперед? – не відриваючи погляду від дороги, запитав Стажер.
– Його будинок. В випадку щонайменшої підозри, поліція відразу ж береться обшукувати місце проживання гіпотетичного злочинця. З ордером, зрозуміло, – незадоволено крякнув Лангре. Мабуть, отримання заповітного ордера порядком набило йому оскому за десятки років служби.
– На чому зазвичай попадаються злочинці початківці ? – Зупинившись на світлофорі, Стажер з цікавістю покосився на свого наставника.
– Їх бажання похвалитися частенько грає проти них же, – Лангре похитав головою. – Вони частенько вибовкують свою страшну таємницю. Розповідають, як вправно провернули аферу, підчистили докази і взагалі обвели всіх навколо пальця. В будь – якому випадку, Стажер, – Лангре подивився на Стефана важким пронизливим поглядом, – запам'ятай ось що: чоловік відповідає образу мужнього, жінка – жіночного, а людина – людяного. Відповідай, раз називаєш себе чоловіком і людиною. І ще одне: – Поводься так, ніби довіряєш людям, але ніколи не роби цього насправді.
Глава 4
Ніколас звичним жестом наїжачив волосся, трохи постояв біля невеликого фонтанчика навпроти входу в будівлю, знову вдихаючи в себе жвавий ритм Лондона. І в піднесеному настрої розмашистим кроком підійшов до скляних дверей висотки, де на одному з поверхів знаходився знімальний майданчик популярного в Лондоні каналу новин. Раз в дві неділі телестудія запрошувала відомих людей для участі в програмі, покликанням якої було притягнути увагу громадськості до проблем світового масштабу.
В минулих випусках зачіпали теми митних союзів, втеч з в'язниць суворого режиму і торгівлі наркотиками. В цій передачі Ніколасу подобалися сміливість, навіть деяка зухвалість ведучих і експертів, їх свобода слова. Ніхто не заважав висловлювати істинні думки, не було сценаріїв. Одже, якщо в ефірі за спинами експертів маячить охорона, готова в будь – який момент "підкоригувати сюжет", ніякої правди в такій програмі не почуєш.
Це наприклад, якби Ісус, проповідував народу своє вчення і віру, і хтось посмів би заперечувати і обурюватися на його слова, то їх били б приставлені до нього бурмили.
Вистоявши невелику чергу до ліфта, Ніколас піднявся на потрібний поверх. Він посміхнувся помічниці, що зустріла його в коридорі.
– Йдіть за мною, сер Романов, – ввічливо кивнула та і задріботіла вперед, цокаючи каблуками по наливній підлозі.
Закріпивши мобільний на ручний штатив, Ніколас, так робив завжди під час своїх інтерв'ю і шоу, включив прямий ефір для своїх підписників.
– Привіт, банда! – Підморгнув він у камеру. – Я Ніколас Романов, сьогодні кожен з вас зможе заглянути разом зі мною за куліси і дізнатися які секрети використовуються при зйомках, що відбувається за кадром, почути нові слова, якими користуються працівники телебачення. А наприкінці я підведу підсумок: як це – працювати на ТБ?
В гримерці його вже чекала молоденька дівчинка візажист. Незважаючи на юний вік, вона явно розбиралася в своїй справі. Ніколас ледве встиг опуститися в крісло, що крутиться, як вона вправно перебираючи пензликами, одразу почала лоскітно водити по його обличчю, наносячи потрібний тон і бракуючі штрихи.
Закинувши ногу на ногу, Ніколас вирішив скоротати час за легким фліртом з симпатичною дівчиною. Помітивши мереживо, що виглядає з-під обтягуючої білої майки, він глибоким заворожливим голосом сказав:
– Я якось читав в "Сosmopoliten", що дівчата, що носять нижню білизну червоного кольору, дуже активні у ліжку.
Візажистка збентежено спалахнула, але по ній було помітно, що їй приємна його увага. Здається, дівчина теж була непроти перекинутися парочкою нічого не значущих заграючих фраз.
– І це означає… – Вона провела широкою кистю за вухом Ніколаса, глузливо дивлячись в дзеркальне відображення його очей. – Що зараз я повинна кинутися вам на шию?
– Ви нікому і нічого не повинні, мила. Тільки те, що вам самій хочеться. Найлегший, простіший і безпечніший спосіб спокусити жінку – дозволити їй самій вас спокусити, – Ніколас замовк в очікуванні її відповіді.
Не відриваючи погляду від його очей, дівчина мовчки, продемонструвала руку з обручкою на тонкому довгому пальчику і весело підморгнула. Ніколас з розумінням посміхнувся у відповідь і розслаблено прикрив очі, збираючись з думками перед майбутнім шоу. Він машинально вивудив з кишені штанів свій незмінний талісман – ловець снів. Стиснув його у долоні, і зібрався було попросити принести чашку кави, як до кімнати ввійшла журналістка. За нею по п'ятах йшов оператор із закиненою на плече вже ввімкненою камерою.
– Ви не проти парочки питань? – Опустившись у вільне крісло, запитала вона, навіть не розглядаючи, варіанту з відмовою.
Ніколас розслаблено махнув рукою, мовчки погоджуючись на інтерв'ю.
– Журналісти майже завжди ставлять вам одне і те ж питання. Давайте сьогодні це зроблю я. Може мені повезе і цього разу ви все ж дасте відповідь своїм прихильникам, – м'яко посміхнулася журналістка. – Чи маєте ви намір одружуватися, Ніколас? Можу запропонувати свою кандидатуру.
Ніколас посміхнувся, оцінивши жарт:
– Знаєте, відчуваю, що я вже готовий до сімейного життя. Хочу піклуватися про своїх майбутніх дітей і дружину. Самотнє життя без підтримки сім'ї і рідних не приносить щастя, відчувається деяка порожнеча, ніби чогось бракує. В мене немає величезних амбіцій відносно себе: добитися, довести, вийти на перше місце. Я просто хочу продовжувати робити те, що роблю, удосконалюватися в цьому… Але я готовий пожертвувати багатьма проектами, щоб бути поряд зі своїми майбутніми дітьми. Я повністю себе забезпечив, залишилося знайти дівчину, зі схожим поглядом на життя і сімейні цінності.
Журналістка встигла б задати ще кілька питань, але в гримерку гордою ходою увійшли три людини. Запрошені, як і Ніколас, експерти сьогоднішньої програми – хіромант, астролог і нумеролог.
– Сідайте, я вже закінчив, – Ніколас ввічливо поступився місцем самому старшому із чоловіків, але той у відповідь лише гидливо поморщився і відвернувся, явно демонструючи свою зневагу.
Ніколас недобре примружився. Він був не з тих людей, які спускають подібне відношення на гальмах.
– Ви стверджуєте, що бачите майбутнє? – Запитав він все тим же доброзичливим тоном, зробивши вигляд, ніби нічого не сталося, і протягнув долоню для рукостискання.
– Саме! – Пихато відповів чоловік. – Бачу так же ясно, як і вас зараз, – він зібрався було потиснути протягнуту долоню, але Ніколас в останню мить прибрав руку. Хіромант округлив очі і воднораз весь почервонів від злості і приниження.
– А це? Передбачали? – Зі знущанням усміхнувся Ніколас.
Спостерігаюча за тим, що відбувається візажистка, не стримавшись, засміялася, затиснувши рот долонею.
– Не зрозумійте мене неправильно, – продовжив Ніколас. – Просто я не тисну руки аферистам. Такі як ви, – він окинув важким поглядом кожного з трійці, – не гідні рукостискання. Жоден з вас.
На цій ноті Ніколас впевненим кроком покинув гримерку, голосно грюкнувши за собою дверима. Він гордився кожним вимовленим словом, оскільки знав, що подібні особи, заслужили і не таке. Сильно, нахабно, зухвало – абсолютно в його стилі. Задоволений собою, Ніколас Романов попрямував у бік знімального майданчика, де з хвилини на хвилину повинен був початися доленосний для однієї сімейної пари прямий ефір.
Зупинившись біля дверей, за якими знаходилася сцена, Ніколас продовжив ефір для своїх підписників:
– Площа студії, на якій проходитиме шоу, визначається кількістю людей, що беруть участь у зйомці. При трансляції передачі, найчастіше не потрібен великий майданчик для учасників, більше сидячих місць потрібні для глядачів у залі. В разі, коли площі студії недостатньо, досвідчені оператори і постановники використовують прийоми, які дають відчуття великого простору. Вони знімають під певними ракурсами, використовують ширококутну оптику, розсаджують глядачів тільки з одного боку, і в результаті створюється відчуття, що глядачів багато і вони скрізь. Технічному директорові телекомпанії доводиться бути трохи архітектором і будівельником, тому що гостями можуть бути дуже важливі люди і керівники високого рангу. Вхід для таких гостей по можливості окремий і з парковкою. – Ніколас перехопив штатив іншою рукою і, впершись ліктем на стіну, продовжив говорити.
– Сьогодні всі зібралися тут, щоб обговорити дорожню подію, в результаті якої загинув велосипедист. В машині знаходилися двоє пасажирів: чоловік і дружина. Вечір вони провели в гостях у друзів у сусідньому місті. Експертиза підтвердила наявність перевищеної норми алкоголю в крові чоловіка на момент аварії. Є багато фактів, що доводять, що за кермом був зовсім не він. Свідки, їх друзі, ще до події ДТП бачили, як за кермо машини сідала дружина, камери в місті зняли те ж саме.
Знаходячись під слідством, чоловік зізнався, що за містом вони вирішили зупинитися і помінятися місцями. Тільки ось питання: чи говорить він правду або бреше, щоб захистити дружину? Їх вечір міг би закінчитися цілком зазвичай, якби не ця жахлива подія. Вночі в передмісті велосипедист перетинав дорогу через дві суцільні без ліхтарів на транспорті і світловідбивачів на одязі. Він помер на місці, в результаті зіткнення з їх машиною. В результаті, якщо винною визнають дружину, їй загрожує три роки за ненавмисне вбивство людини.
Набагато сумніше йдуть справи в чоловіка, якому маячить п'ятнадцять років у колонії суворого режиму за нетверезе водіння і не умисне вбивство. – Важко зітхнувши, Ніколас похитав головою. – Ну а мені вже час, – сказав він, побачимося на блакитному екрані.
– Пані та панове, ми раді вітати вас у нас в гостях. Дякуємо кожному за участь і відгук. Як і завжди, розпочнемо нашу програму зі знайомства із запрошеними експертами, – ведуча – мініатюрна дівчина з великими сірими очима і горіхового кольору волоссям, заплетеним у дві коси, обвела поглядом аудиторію в залі. Штани з легкої тканини і білосніжна сорочка з краваткою неймовірно їй йшли і підкреслювали точену фігурку.
Втім, вона приковувала увагу не лише зовнішністю, але і добре поставленим голосом. – Сьогодні п'ятниця, тобто нас чекає ще одне розслідування гучної незвичайної справи. Суд над обвинуваченим у ненавмисному вбивстві чоловіком відбудеться в понеділок, якщо не з'ясуються нові обставини справи. І нас хвилює головне питання – чим же закінчиться історія, що розпочалася зі смерті на темній дорозі? Кого визнають винним? Хто понесе покарання і відбуватиме термін у в'язниці?
Закінчивши вступну промову, ведуча плавно опустилася в своє крісло в самому центрі сцени. Розташовані під яскравими прожекторами дивани, крісла і мініатюрні кавові столики явно були підібрані дизайнером, що знає свою справу. Колірна гамма всього залу була гармонійно розділена на два види. Сама сцена, де сиділи експерти, переливалася відтінками синього, а глядацька частина була білосніжно – білою.
Четверо запрошених експертів вже зайняли свої місця і були готові висловити свою думку. З лівого від сцени боку сидів астролог, поряд з ним розташувався нумеролог, а ось хіромантові дісталося крісло поряд з Ловцем Снів. Хіромант був явно невдоволений подібним і всіляко це демонстрував всім своїм виглядом. Сам же Ніколас не звертав рівно ніякої уваги на свого свсіда. На сцені, під прицілом камер і прожекторів, він почував себе, як риба у воді, оскільки був частим гостем газетних редакцій і різних телепередач.
Популярність прийшла разом з його незвичайним, науковим підхідом до тлумачення сновидінь. На сьогодні Ніколас Романов був знавцем своєї справи. Ловець Снів умів переконувати, приводячи логічні аргументи і приклади з практики, тому багато хто прислухався до нього і хотів отримати його консультацію.
Трохи далі від всіх, низько опустивши голову, сиділа жінка, чоловіка якої і звинувачували в ненавмисному вбивстві людини. На вигляд їй було близько тридцяти, увагу привертали яскраві татуювання: яскраво – червоні троянди, що розпустили свої бутони, на руках і шиї. Одягнена вона була в джинси і просту чорну майку – нещасним було явно не до того, щоб вбиратися, навіть перед прямим ефіром. Трохи схиливши голову, Ніколас продовжив непомітно її роздивлятися. Пухкі губи, верхня трохи не діставала до кінчика носа, явно не натуральні: силіконові груди, нарощене волосся і вії, довгі нігті. Створювалося враження, що жінка навмисно прагнула досягти схожості, з якоюсь порно – зіркою, загалом, зробила свою зовнішність за всіма "модними параметрами" цього жанру.
В даний момент її чоловік знаходився в слідчому ізоляторі, оскільки визнав свою провину в трагічній події на дорозі. В машині подружжя знаходилося на самоті, і ніхто крім них не міг сказати, що там сталося насправді, хто все ж був за кермом, коли вони їхали по нічному передмістю. Поки Ніколас вивчав незнайомку, розгорілася гаряча дисквсія. Експерти одноголосно зійшлися на думці, що саме жінка була за кермом і збила велосипедиста.
Що чоловік, бажаючи захистити дружину, як і належить джентльменові, пересів на водійське сидіння вже після аварії. Астролог, нумеролог і хіромант в один голос твердили, що винна жінка. Та і взагалі їй відбувати менший термін, а в жіночій в'язниці вже точно трохи легше, ніж в колонії суворого режиму.
Напустивши на себе загадково – задумливий вид, астролог почав розпитувати дівчину про те, хто вона по гороскопу. Дівчина спокійно відповідала на кожне питання, втім, той навіть не слухав її, повністю захоплений власним монологом про призначення всесвіту і зірки, що являються її покровителями.
Після того, як він закінчив, у справу вступив нумеролог. З'ясувавши дати і час народження подружжя, додав дату аварії, він захопився просторим оповіданням про сенс і символічність чисел у житті кожного, втім, не особливо вдаючись до подробиць самих значень чисел.
Хіромант, подивившись на руку дівчини, зробив розумний вигляд, ніби від його слів залежала вся її доля, і почав сипати термінами, які були зрозумілі тільки йому одному.
Ніколас мовчки, слухав всю цю нісенітницю і повільно закипав від сказу. Кожне слово було не більше ніж маренням божевільного. Нарешті, коли всі три експерти висловили свої "архіважливі думки", черга дійшла і до нього.
– Сотні років назад люди з'ясували, що сон має досить велике значення в нашому житті, долі і пам'яті. Вони виразили це в короткому, але місткому прислів'ї, яке напевно чув кожен, – "ранок вечора мудріший", – ведуча зупинилася біля крісла Ніколаса і протягнула йому другий мікрофон. – Романову вдалося довести, що це явище може бути вивчене глибше. Він не одноразово переконував людей в тому, що під час сну видозмінюється наша пам'ять, самі того не знаючи, ми навіть здатні ненадовго заглянути в майбутнє!
Подякувавши ведучій за хорошу презентацію, Ніколас піднявся з крісла і почав свою розповідь, обернувшись обличчям до глядачів:
– Мій світ дещо відрізняється від вашого. Я більше орієнтуюся не на логіку і систематичне дотримання правил, а на відчуття та підсвідоме сприйняття того, що відбувається, вчуся відчувати не лише свої емоції, але і людей, що оточують мене. Раз вже ми згадали про старе прислів'я: "ранок вечора мудріший", чи помічали ви, що тривога і погана концентрація, зацикленість на проблемах можуть пройти після яскравого і напруженого сновидіння? Так "розвантажується" наша нервова система. Тому ми часто бачимо в снах живе уособлення власних страхів, метушимося, кудись поспішаємо і біжимо.
Ніколас обернувся до дівчини, яка уважно ловила кожне його слово. Вона вже вислухала всіх експертів, тепер справа залишилася за Ловцем Снів.
– Скажіть, вам колись снилася в'язниця?
– Запитав він. Дівчина задумливо стиснула губи. Поки вона згадувала, в розмову вступила ведуча:
– Чи існує якийсь алгоритм тлумачення снів? – Поцікавилася вона. – Наприклад, як мені здогадатися, що саме той або інший сон був попередженням, сигналом небезпеки, що насувається?
– Вам потрібно уважніше відноситися до власних снів, аналізувати їх, – відповів Ніколас. – Наприклад, людині наснилося, що її збила машина, а потім, через недовгий час, це сталося з нею в реальному житті. Вона розповідає всім, що сон був пророчим, але забуває про одне, що за місяць до події влаштувалася на нову роботу і повадилася перебігати дорогу в недозволеному місці, щоб не запізнитися на летючку. Власний мозок подавав їй сигнал, що не варто цього робити, що це небезпечно!
Сон, як будь – який прогноз, може збутися, а може і ні, – підвів підсумок Ніколас. – До речі, про пророчі сни, – продовжив він. – Припустимо, мені приснилося, що завтра я піду на роботу. Це пророчий сон? По логіці – так, адже приснилося майбутнє. Але більшість не погодяться з цим твердженням, оскільки все занадто очевидно. Інший приклад. Я побачив уві сні, як мені на голову падає бурулька. Прокинувшись вранці, я вийшов на вулицю і це дійсно відбувається.
Багато хто скаже, що сон був віщим, але в одному тільки Лондоні від падіння бурульок щодня страждає близько ста чоловік. Я міг просто подивитися прогноз погоди, де обіцяли ожеледь і попереджали про небезпеку падіння бурульок, а мозок спроектував це в деяке пророцтво, у вигляді сновидіння, але це не означає, що воно точно збудеться. Тут буде доречно процитувати одну людину: "Якщо вам наснилося, що на скачках виграє кінь під номером шість, поставте на неї трохи грошей, але не закладайте при цьому свій будинок".
Так і в цій ситуації: приснилося, як бурулька падає на голову, будьте обережніші, але не фанатійте, – Ніколас похитав головою. – Безглуздо не явитися на роботу через цей сон. Якщо бажаєте, можете навести свої приклади.
Кілька глядачів підняли руки, ведуча передала в зал, підготовлений заздалегідь мікрофон.
– В нашому місті жили дві сестри, зовсім молоді, їм було не більше двадцяти, – почала свою розповідь жінка середнього віку. – Обоє отруїлися чадним газом. Після того, як їх поховали, убитій горем матері приснився сон, ніби одна з дочок зве її на допомогу, каже, що не померла, що лікарі помилилися. Наступного дня жінка підняла всіх, щоб відкопали тіла її дочок. Мертва дівчина в одній труні лежала так само, як і була похована. А ось у іншої, яка снилася матері, все лице виявилося роздряпаним, рот застиг у беззвучному крику. Кришка труни з внутрішньої сторони, була вся роздерта . Мабуть, дівчина опритомніла і намагалася вибратися, але померла від нестачі кисню перш, ніж її відкопали.
Мікрофон передали миловидній дівчині, що підняла руку, з перших рядів:
– Я неодноразово за собою помічала, що мої бажання і сни, так або інакше збуваються. Казала, що не ходитиму в вересні на пари ні за що, так і вийшло – розтягнення зв'язок. Говорила, що було б цікаво подивитися на свого свсіда рятувальника, який виніс з пожежі дітей насправді – подивилася. Спочатку уві сні, а потім наяву, вдома сталася пожежа і він мене врятував. Якщо чесно, після всіх цих випадків мені стало страшно спати і бачити сни.