Епоха слави і надії

Глава 6

Едвард, що ходив за водою, повернувся не один, а в супроводі секретаря – миловидної дівчини років двадцяти п'яти, одягненою в сіру, застібнуту на всі гудзики блузу і спідницю – олівець.

– Прошу вибачення, панове, – збентежено посміхнулася та – через півгодини тут відбудеться нарада. Не могли б ви зайняти інший кабінет? Я проводжу.

В коридорі Ніколас трохи відстав від інших, вирішивши скористатися моментом, дістав з кишені мобільний, включив прямий ефір і, дочекавшись, коли піднабереться трохи учасників, заговорив:

– Привіт, Банда! З вами Ловець Снів, і сьогодні в мене незвичайна тема для обговорення, – Ніколас змовницьки підморгнув на камеру. – Потрібен тямущий адвокат, що розбирається в тонкощах грамотного спілкування з поліцейськими. Чекаю вашої допомоги!

Одразу посипалася купа коментарів, в одному з яких поступила пропозиція спільного ефіру від відомого адвоката. Задоволений таким швидким результатом Ніколас, відразу зв'язався з ним:

– Вітаю, дякую що відгукнулися, – посміхнувся він. – Отже, мене чекає розмова із співробітником правоохоронних органів. Як слід поводитися? Про що не варто говорити?

– Добридень, мені приемно брати участь у вашому ефірі і я тільки радий допомогти, – адвокат поправив краватку і випрямився в кріслі. – Давайте коротко пройдемося за основними пунктами. Перше, що треба запам'ятати: підозрюють вас або звинувачують – у будь – якому з цих випадків ви не несете відповідальності за дачу вами неправдивих свідчень. Будь-яка придумана або використана версія є для вас способом захисту. Ви маєте право, як говорити, так і відмовитися від будь – яких свідчень.

Але підкорятися представникам влади зобов'язані, оскільки спроби уникнути затримання, багаті великими проблемами. Якщо подібне все-таки сталося, не панікуйте, тримайте себе в руках. Не показуйте співробітникам поліції, що ви вразливі і безпорадні.

– Дуже ділові ради, обов'язково запам'ятаю, – кивнув Ніколас. – Як вести розмову з поліцейським?

– Стежте за вашим спілкуванням, говорити треба впевнено і ввічливо. Люди відчувають нервозність, а вона наштовхує на ще більші підозри. Ні в якому разі не намагайтеся "домовитися" з представниками влади, щоб вас відпустили. Як правило, під час подібних оперативних заходів ведеться відеозйомка, тому пропозиція хабаря, або іншої матеріальної винагороди є злочином з реальним терміном.

– Завжди було цікаво, – задумливо стиснув губи Ніколас. – Якщо мені треба вчинити дзвінок з відділення поліції, скільки мені дадуть часу? Хвилину? Дві?

– В законі це не обумовлено. Там сказано, що право на дзвінок надається "в цілях повідомлення родичів або близьких осіб, про своє затримання і місце знаходження", – відповів адвокат. – І так. Не варто чекати від інших повного дотримання всіх вимог і законів. Дотримання вами законів не гарантує, що їх дотримуватимуться по відношенню до вас. З мого досвіду відома велика кількість випадків, коли людей не просто затримували, а заарештовували і засуджували до реальних термінів за абсурдними звинуваченнями.

– Як поводитися при затриманні? Що робити? – Запитав Ніколас.

Адвокат трохи пересунув камеру для кращого огляду:

– Насамперед треба повідомити родичів або друзів про те, що сталося, де, і з якої причини ви знаходитеся. При затриманні поліцейські можуть вилучити ваш комп'ютер або іншу техніку, після чого попросити вас ввімкнути і ввести пароль. Головне пам'ятайте, що ви не зобов'язані цього робити. Повідомляйте інформацію тільки по письмовому запиту представників влади, зберігайте всі копії переданих вам паперів. Якщо знаєте, що не зможете грамотно відповісти на поставлене питання, краще промовчить, ви маєте на це повне право.

Не піддавайтеся ні на які загрози, і при першій же нагоді зателефонуйте адвокату. Зазвичай представники влади роз'яснюють права затриманим вже після того, як доставлять їх в органи дізнання, під час складання протоколу. Так підозрюваного позбавляють можливості запросити свого захисника якомога раніше. Знайте, що право на захист виникає в вас з моменту затримання.

– Якщо слідчі приїхали до мене додому і вимагають надати свідчення, що робити? – Поцікавився Ніколас.

– Відповідь одна – ніяких розмов без юриста, – категорично заявив адвокат. – Будь – які загрози, умовляння, залякування не мають юридичної сили.

– Про мої права зрозуміло, але що можуть зробити поліцейські? Що їм дозволено?

– Вилучити у вас речі, але тільки ті, що мають відношення до адміністративного правопорушення. Тобто гаджети вони вилучити не можуть, якщо на те немає підстав, – відповів адвокат.

– Велике дякую вам за таку інформативну бесіду. Було приємно з вами поспілкуватися. Банда! – Звернувся до глядачів Ніколас. – Сподіваюся, ніхто з вас не потрапить в неприємності, але про всяк випадок залишу в коментарях посилання на знавця своєї справи, який сьогодні мені дуже допоміг. Підписуйтеся на його профіль, дізнаєтеся багато корисного.

Закінчивши короткий ефір, Ніколас пройшов у кінець коридору. Під час розмови він помітив, куди секретар проводила Ганну і Едварда, і без зусиль відшукав потрібні двері. Судячи із столу, що стояв у центрі, і яскравого освітлення, кімната призначалася для проведення кастингів. Опустившись на стілець поряд з Ганною, Ніколас приготувався слухати.

– Ганна, – звернувся до дівчини поліцейський, – розкажіть, будь ласка, в подробицях про те, що саме вам наснилося.

Ганна поправила волосся, кинула короткий погляд на Ніколаса і почала свою розповідь:

– Мені наснилося, ніби з'явилася дуже небезпечна людина, яка стане причиною багатьох нещасть і катастроф. Цей чоловік родом з країни з дивною назвою – Тауред. Саме з цього все і почалося.

– Ви сказали "багатьох нещасть і катастроф". Ця справа планетарного масштабу? – Уточнив Едвард.

– Так, – кивнула дівчина. – Радіація. Я бачила, що люди, які вижили після катастрофи, опинилися в справжнісінькому пеклі. Інакше не назвеш ті умови, в яких вони опинилися.

– Ви казали, що рослинність і вода перетворилися на отруту, дощі стали небезпечними через радіацію, – нагадав полицеский.

– Багато хто загинув через отруєну їжу і водойми. А ті, хто зрозумів, у чому справа, вимушені були страждати від спраги, тоді як навкруги було повно прісної і прозорої води, але зараженою радіацією, що несе смерть всьому. Від цього сну мені жахливо. – Ганна щулилася, ніби від ознобу.

– А де в цій розповіді я? – З усмішкою поцікавився Ніколас, бажаючи трохи розрядити обстановку і підбадьорити дівчину, що сподобалася йому.

Едвард його прагнення не розділяв. Ще сильніше нахмуривши брови, він серйозним голосом сказав:

– Сьогодні вранці в Російському аеропорту був затриманий чоловік, що стверджує, що він родом з країни під назвою Тауред.

– Продовжуйте! – Зі схвильованим інтересом попросив Ніколас.

– Згідно вашої концепції "згадати майбутнє", – вклинилася в розмовуГанна, – цілком можливо, що не просто так в народних переказах з'явилися згадки про так звану "погану воду". Приміром, у казці "Про сестричку Оленку і братика її Іванка".

– Батьки читали мені цю казку, коли я був маленьким, – кивнув Ніколас. – "Не пий, братик Іванко, водицю із сліду копитця козеняти, інакше сам в козенятко перетворишся".

– Старша сестра намагалася залякати свого маленького братика, – посміхнулася Ганна. – Адже в сліді збирається тільки дощова вода. Малюк страждав від спраги і не розумів, чому не можна пити дощову воду з різних калюж, що виникли на місці слідів диких тварин. І якщо він слухався свою сестричку Оленку в інших випадках, коли вона лякала його перетворенням на різних диких тварин, то вочевидь у нього не виникло страху перед козеням. Чи в нього більше не залишилося сил терпіти спрагу і він…

– Випив водицю, – закінчив фразу Ніколас.

– Всі добре знайомі з цією чудовою казкою, але у світлі можливої катастрофи планетарного масштабу слова Оленки мають абсолютно інший сенс, – вирішив нагадати про свою присутність поліцейський.

– Навкруги повно води, а пити її не можна. – Погодилася Ганна. – Але дитина не розуміє, що вода отруєна, він хоче пити…

– І старшій сестрі доводиться придумувати різні страшилки, щоб злякати молодшого брата і таким чином його вберегти, – підхопив Ніколас. – Але це не допомогло.

– В казці, правда, все добре закінчилося, на те вона і казка. А якби все відбувалося, як у моєму сні, то випити дощової води, там означало б вбити самого себе невидимою смертю, – сумно зітхнула дівчина.

– Які у вас думки із цього приводу? – Ніколас допитливо подивився на поліцейського.

– Не працюй я в Інтерполі, шанував би сонник: пити воду уві сні до того, що скоро надасться можливість реалізувати свої найсміливіші плани, – відповів він. – Але зараз затримана реальна людина, і він цілком збентежений. Надто багато збігів, – Едвард із непокоєнням подивився на Ганну.

– В соннику також йде мова, що людина, яка п'є воду уві сні, в реальному житті мріє про продовження роду. Якщо ж посилатися на науку, яка вивчає сновидіння, то там говориться, що вода сниться виключно вагітним жінкам. Вода є продовженням життя, – по пам'яті переказав Ніколас. Нависла тиша. Склавши руки в замок, поліцейський довго дивився в якусь невидиму крапку на столі, після чого глухим голосом сказав:

– Нам потрібна ваша допомога. Інтерпол сплатить всі ваші витрати, – він важко зітхнув. – Сьогодні вранці при митному огляді прибулих авіапасажирів один з паспортів притягнув підвищену увагу. Він був справжнім, з відповідними мірами поліграфічного захисту від підробки, мав безліч штампів різних держав і на перший погляд абсолютно нічим не відрізнявся від інших. До тих пір, поки співробітник, що ставив штампи, не поцікавився в пасажира, з якої держави той прибув до Росії, а саме – в Петербург. Чоловік, не замислюючись, відповів, що з Тауреда, – Ніколас підняв брови і покосився на Ганну. Та сиділа з неприродно випрямленою спиною і явно була злякана. – Посвідчення особи, водійські права і всі інші документи, насправді також були видані Республікою Тауред. Проте співробітник аеропорту здивувався і сказав, що такої держави немає на планеті. Пасажир у свою чергу зажадав принести карту, щоб показати, де саме розташований Тауред.

Чоловік вказав на територію між Францією і Іспанією і заявив, що Тауред вже тисячу років розташований там, він дуже здивувався, що на наданій йому карті Тауред назвали Андорою. Ситуація розжарювалася. В конфлікт між чиновником і пасажиром були втягнуті інші працівники аеропорту. Пасажира не випустили зі службового терміналу, склали акт про підробний паспорт і поселили в готельному номері на час розгляду.

Зрозуміло, номер охороняється, оскільки його підозрюють в шпигунстві, – Едвард задумливо постукав пальцями по столу. – В історії бували випадки, коли люди заявляли, що приїхали з країн і міст, яких не існує на Землі.

– Вважаєте себе матеріалістом? – Усміхнувся Ніколас. – Впевнені, що все, що відбувається в світі можна пояснити за допомогою наукового підходу? Існує безліч таемниць, над якими вчені б'ються не один десяток років, але так і не знайшли відповідей.

Ніколас перевів погляд на Ганну, яка була дуже бліда. Історія Едварда про людину з Тауреда – того самого міста, що наснилося їй, явно справила на неї враження.

– Мила, – м'яко посміхнувся їй Ніколас. – Не переживайте ви так. Якщо хочете, я знаю кілька ефективних засобів виходу з депресії – вокзал і аеропорт.

Дівчина вдячно посміхнулася. Їй явно були приємні і увага, і підтримка.

– Найкращий – третій, – продовжив Ніколас. – Любов. Спробуємо?

– Гаразд, – кивнула Ганна – нерозділена, вас влаштує?

Поліцейський, про присутність якого всі ніби забули, незручно відкашлявся, і як би ненавмисно сказав:

– Здається в мене вода закінчилася, піду покурю, – з цими словами він вислизнув з кімнати, явно не бажаючи там затримуватися.

– Може, сходимо повечеряти? – Не звернувши рівно ніякої уваги на квапливу втечу Едварда, Ніколас повністю зосередився на Ганні, включивши всю свою чарівність.

– Я не їм, – заперечила дівчина.

На це Ніколас лише посміхнувся. Йому подобалися ці словесні перестрілки, своїми відмовами Ганна підігрівала в ньому все більший інтерес, розпалювала азарт і інстинкт мисливця.

– Єдине, що вам варто знати, Ніколас, – розсміялася дівчина, вирішив розставити всі крапки над "i", – нещодавно подруга подарувала мені паросток якоїсь рослини і сказала, що, коли вона зацвіте, я зустріну свою долю. Вчора його зжер мій кіт. В мене все.

Ніколас вже зібрався було відповісти, але до кімнати без стука увірвалася незнайома людина. Не встиг той і рота розкрити, як Ніколас роздратовано випалив:

– Принесли мільйон євро? Ні? Тоді до побачення.

Приголомшливо кліпнув очима чоловік, закрив двері з іншого боку, так і не промовив жодного слова.

Ганна подумки посміхнулася. Їй подобалися такі, як Ніколас – впевнені в собі, такі, що не бояться діяти. Відчуваємі від чоловіка сила і пристрасть – кращий парфюм, який тільки можна уявити. Зрозуміло, Ніколасу вона про це ніколи не скаже, нехай мучиться.

– А раптом він за вами? Попередити, наприклад? – Посміхнулася Ганна. – Ну, знаєте, як там кажуть…? "Якщо ніхто не приходить з майбутнього, щоб зупинити тебе, означає – ти все робиш правильно".

– Відмінно сказано! – Захоплено ляснув в долоні Ніколас. – Відтепер, це моя нова улюблена фраза. З вашого дозволу, я збираюся говорити її кожного разу, коли переді мною встане якийсь вибір.

Спіймавши погляд Ганни, він подивився їй прямо в очі, не відриваючись, ніби гіпнотизуючи. Дівчина не витримала і збентежено відвернулася.

– Не варто соромитися. Я – загальний улюбленець і взагалі чарівний хлопець, – завзято підморгнув Ніколас. – Можу порозумітися з будь – якою людиною. Через п'ятнадцять хвилин спілкування, мене називають другом і присягаються в вічному коханні. Я ніколи не дістаю відмов на свої прохання і можу влитися в будь – яку компанію. В мене багато підписників, які мене обожнюють, а ще – зачарувати будь – яку дівчину для мене справа кількох хвилин.

– Все одно припиняйте на мене витріщатися, – зажадала Ганна, надувши губки.

– Гаразд, хай так. – Ніколас відвів погляд. – Тепер ваша черга. Розкажіть про себе. Наприклад, хобі?

Попорпавшись у сумочці, Ганна дістала блокнот і протягнула його Ніколасу:

– Я мрію стати дизайнером і шити свої сукні.

Ніколас зацікавлено перегорнув сторінки, після чого дістав телефон і почав фотографувати ескізи, що сподобалися.

– В неділю мені треба бути в Стамбулі, там у мене призначена приватна консультація для однієї досить відомої людини. Отже, пропозиція на мільйон, – Ніколас витримав театральну паузу. – Там ми і проведемо ваш перший показ мод.

– Ви мене вперше бачите! – Здивовано ахнула Ганна. – Це дуже дорого!

– Можу собі дозволити, – коротко відповів Ніколас, для якого нулі на банківському рахунку ніколи не були основним джерелом щастя.

– Вирішили мене купити? – З викликом випалила Ганна.

– Щоб спокусити жінку, треба всього три речі, – похитав головою Ніколас, – неабиякий розум, приголомшливе почуття гумору і абсолютна впевненість у тому, що ти зможеш це зробити. Гроші в цей перелік не входять – не варто плутати полювання з купівлею. Я просто хочу допомогти вам виконати мрію. А ще треба розібратися з вашим сном, і якщо нас чекає незавидне майбутнє – кінець світу і таке інше… – Він по – хлопчачому наїжачив волосся. – Нехай перед цим весь світ побачить ваш прекрасний одяг.

– А якщо їм не сподобається? – Невпевнено прошепотіла дівчина.

– Одного разу ризикнувши, можна залишитися щасливим на все життя, – підбадьорив її Ніколас.

– Гаразд, я згодна провести показ, – підкинула голову Ганна. – Але не час у вашому ліжку. Не надумайте собі зайвого.

– Тому, хто вміє чекати, завжди дістається найкраще, – як би ненавмисно протягнув Ніколас. – Треба придумати назву для твого показу, – вирішивши перейти на "ти", він змінив тему.

– Зараз нам допоможуть, – посміхнувся Ніколас і включив прямий ефір. – Банда! На неділю, мені потрібно відповідне для показу мод, приміщення в самому центрі Стамбула. Я шукаю тих, хто готовий безкоштовно, в обмін на рекламу, надати моєму модельєрові апартаменти. Чекаю пропозиції від арт-закладів на зразок галерей, музеїв, а також розважальних комплексів. Співпраця зі мною допоможе вам притягнути додаткових відвідувачів. – Про твою колекцію писатимуть всі модні інстаграм – акаунти, – сказав він Ганні і знову звернувся до підписників.

– Також мені потрібний режисер для організації модного показу. Постановник, який збудує концепцію шоу, продумає світло, звук, черговість виходу моделей.

– Навіщо він нам? – Здивувалася Ганна. – Я і сама можу це зробити.

– Ти не встигнеш все, в тебе буде своє завдання – спілкуватися з потенційними клієнтами і іншими гостями показу.

– Я постараюся, – впевнено заперечила дівчина.

– В тебе не вийде спілкуватися в залі і контролювати те, що відбуватиметься за кулісами. Якщо тільки ти не вмієш розділятися на дві Ганни, – наполіг на своєму Ніколас і дівчина, погодившись, кивнула. Він накрив її руку своєю. – Сьогодні багато знаменитостей можуть похвалитися власною лінією одягу. Але тільки для одиниць це стало не разовою піар акцією, а реалізацією давньої мрії.

Ніколас знову подивився в камеру:

– Мені потрібна допомога модельного агентства, дванадцять професійних моделей. Постановка модного показу – все одно, що постановка шоу для бродвея, хіба що без репетиції. В нас є тільки одна спроба, і на кон поставлено багато. Я завжди стежу за тим, щоб кейтеринг був на рівні: мені важливо, щоб і команда, і моделі – всі були ситі і задоволені. Стилістів по волоссю і візажистів зазвичай надають спонсори – в нас їх теж немає. Ніколас Романов на твоєму дебюті покаже, чи коштувала гра свічок, – звернувся він вже до Ганни, вийшовши з ефіру.

– Все вийде, – підбадьорив він дівчину. – Якщо ти любиш моду і своє захоплення, то точно вийде. Просто зараз поняття "Я щось люблю" знецінилося. Я можу сказати, що люблю тебе, але по факту це нічого не означатиме. Мені б хотілося, щоб слова і вчинки людей щось означали, щоб люди згадали значення слова "люблю" і припинили його перекручувати. З таких дрібниць і будуються стосунки між людьми. Жах стосунків в тому, що вони залежать від двох. Ти можеш бути найвірнішим, чеснішим, відданішим, але це не гарантує зовсім ни-чо-го, – по складах карбував Ніколас. – Як говорила моя мудра бабуся: "жінка може все! Але не під кожним". Одного прекрасного дня я зрозумів, що не хочу нікому нічого доводити. Люблять мене або ненавидять – їх право.